У бій з невидимою смертю

       Чорнобиль називають найбільшою у світі екологічною і техногенною катастрофою. Цей чорний день приніс у життя мільйонів людей страждання і біль. За кількістю виплеснутої радіації на Землю Чорнобильська аварія в сотні разів перевищує атомні вибухи в Хіросімі та Нагасакі.

         26 квітня 1986 р. о 1 годині 25 хвилин у Київській області при підготовці до планових ремонтних робіт енергоблоку №4 Чорнобильської атомної електростанції стався вибух, від якого зруйнувалися дах та стіни верхньої частини реакторного відділення, а також частково покриття машинної зали. В зоні аварії виникла пожежа, яка до восьмої години була ліквідована підрозділами пожежної охорони. На момент аварії на станції перебувало близько 200 осіб обслуговуючого персоналу. З них дев'ять отримали опіки різних ступенів, одна людина померла в лікарні, троє були у важкому стані. Всього до лікарні було відправлено на огляд 108 чоловік, у тому числі 20 працівників пожежної охорони. У ніч на 27 квітня 26 із них спецрейсовим літаком були відправлені до Москви. У зв'язку з аварійною обстановкою 27 квітня робота на АЕС була зупинена.

           Кожного року Україна згадує цю страшну дату, вшановує ліквідаторів та ще не скоро загоїться рана Землі і не скоро очиститься вона від цієї смертельної небезпеки - радіації. На годину-реквієм, присвяченій цій сумній даті - 28 років з дня трагедії на Чорнобильській АЕС до Центральної міської бібліотеки були запрошені учні 9 класів Охтирської гімназії та Коломієць Олександра Іванівна, жителька Чорнобиля, свідок тих страшних, тривожних днів. Вона розповіла дітям як застала її аварія в той проміжок життя і які наслідки вона мала потім для неї та її сім'ї, як склалося її подальше життя і як опинилася в Охтирці. Учні переглянули альбоми з фото міста Чорнобиля, будинку, в якому раніше проживала Олександра Іванівна та інші цікаві фотографії. Бібліотекарі читального залу розповіли про ліквідаторів-героїв Сумщини та презентували учням публіцистично-документальну книгу сумського видавництва "Корпункт" під назвою "Крізь вогонь і терни", присвячена трагічним подіям аврії на ЧАЕС та героїчним подвигам сумчан. Також діти мали змогу переглянути документальний фільм про трагедію на ЧАЕС "За секунду до катастрофи". По закінченню заходу учні подякували Олександрі Іванівні за цікаву розповідь та подарували їй квіти.

 

 

 



Роксолана - національний символ України

             

 

               В історії кожного народу є імена, що характеризують його національний дух, є символом найяскравіших рис характеру. Одне з таких імен для українців - Настася Лісовська, знана у всій Європі й Азії в часи розквіту Османської імперії як Роксолана.

               Про жінку легенду, славну Роксолану, мудру й гарну дружину Сулеймана, турецького султана з роду Османів, писали багато історики й письменники, а наш народ склав думу й пісні. Була це Анастасія Олександра Лісовська, дочка українського священика з Рогатина. Дісталася до султанського гарему і стала опісля найулюбленішою жінкою Сулеймана Великого (час правління 1520 - 1566), одного з наймогутніших монархів ХVІ століття.

               Перша офіційна згадка про неї походить від венецького посла. Турки називали її "хуррем-султан", себто радісною султаншею. Польський історик Шайноха писав про неї: "Роксоляна виявила тоді надзвичайно багато бистроумности. Як завжди гарна й весела, так і тепер своїм розумом більше від інших зуміла поступово опанувати весь двір". У своїй 4-томній праці "Історія османської держави" (1834) німецький історик Гаммер писав про неї: "Ця вродлива русалка, яка своєю красою і талантом зуміла піднестися їз становища рабині на ступінь легальної цісарської дружини, а потім як єдина товаришка султана, обтяжена виною за вбивство двох візирів та синовбивство, вчинене Сулейманом на особі князя Мустафи. Гробниця цієї русинки при боці найбільшого з османських монархів, яким вона правила так самовільно, як державою".

               В Україні Роксолану увіковічили та вславили два українські письменники. Це Осип Назарук та Павло Загребельний, які написали свої історичні романи "Роксоляна" та "Роксолана".

                "Роксоляна" О. Назарука Незважаючи на величезні зусилля письменника, опрацювання ним досить великої кількості довідкової літератури про час, в межах якого відбувається дія, мусимо визнати, що повість Осипа Назарука суттєво хибує на достоворність. Навіть якщо взяти до уваги право письменника на художній домисел й не зазіхати на авторське бачення певного історичного періоду, неможливо повірити в те, що Роксолана з Сулейманом відвидали християнскьий Афон, що Настю на чужині розшукала її мати, а сама дружина султана заздалегідь знала, що піде на страшні злочини, щоб помститися туркам за їхнє невдоволення тим, що султан обрав єдиною дружиною колишню рабиню. Патриотичні ідеї Роксолани стосовно рідного краю, України у творі показані блідо. Перед тим, я к в Західну Україну восени 1939 року прийшла радянська влада, Осип Назарук виїхав у Краків, де прожив лише кілька місяців і 31 березня 1940 року помер від інфаркту. Закономірно, що в радянські часи не тільки історичні та публіцистичні, а й художні книги Осипа Тадейовича були вилучені з бібліотек як націоналістичні, а письменника викреслено з історії укрїнської літератури. Своїми творами повернувся Осип Назарук в Україну аж у часи незалежності. У 1991 році "Роксоляна"з передмовою Богдана Мельничука "Під знаком історії. Світ Осипа Назарука" знову стала доступною читачам в Україні. У 1992 році цю ж повість з примітками автора було видруковано в Києві у видавництві "Дніпро".

               "Роксолана" П. Загребельного "Роксолана" — історичний роман українського письменника Павла Загребельного, вперше надрукований у 1980 році. Джерелами натхнення для свого роману про Роксолану Загребельний називав книгу ученого-східознавця Агатангела Кримського «Історія Туреччини», в якій Роксолані відведено біля 20 сторінок, і три томи творів московського академіка Гордлевського про історію Туреччини. Також Загребельний особисто був у Туреччині — в місцях пов'язаних з Роксоланою. Відвідав місто Рогатин Івано-Франківської області, де народилася Настя Лісовська. Письменник так говорив про свою книгу: «Як пташка клює, так і письменник по крихті збирає звідусіль інформацію. Я намагався написати роман, максимально наближений до дійсних подій. Роман рецензувався в Москві, все було перевірено, життєвий фактаж достовірний. А взагалі мені епоха Сулеймана Пишного нагадує Кремль». На питання журналістів, чи вважає він Роксолану національною гордістю, Павло Загребельний відповів: "Її життєвий шлях і досягнення - це її особиста гордість. Я ж особисто не став би називати її національною гордістю".

                Охтирська Центральна міська бібліотека спільно з учнями 10-х класів Охтирської гімназії провели усний журнал на тему: "Порівняльна характеристика творів Осипа Назарука "Роксоляна" та Павла Загребельного "Роксолана". Учні готували свої виступи і мали змогу продемонструвати свої знання біографії та творчості обох письменників. Бібліотекарі читального залу Яковенко В. А. та Губенок Л. М. доповнили їх виступи цікавими історичними фактами про Роксолану та про історію написання романів О. Назарука та П. Загребельного. По закінченню заходу бібліограф Журавель Н. Д. провела бібліографічний огляд літератури по цій темі.

 



 

.



Я і моя земля - як два крила, як доля одна

Яка квітуча ти, моя Сумщино!

Вінком пшеничним вінчане чоло,

Де ранок кожен світиться промінно,

Несуть легенди Ворскла, Сейм і Псло.

Моя ти, земле, мудра і терпляча,

Не раз біда ставала на шляху.

Ти в серці завжди мала дух козачий,

Хай бачить світ тут ратаї живуть!

О, славен будь, мій край єдиний!

Мій храме величі й краси.

Благословенна ти, моя Сумщино,

Квітуй! З води тобі, з роси!

О, слався, слався, ти, моя Сумщино!

Квітуй! З води тобі, з роси!

Із давнини шляхи ведуть до слави,

Путивль, Ромен - літописні міста.

Молилась тут княгиня Ярославна

За тебе, земле, щедра і свята!

Всміхнулась доля нашій Україні, 

 І майорить на сонці гордо стяг.

 Пишаються тобою, край гостинний,

 Натхненні наші душі і серця.

                                               Л. Ромен 

             Який високий зміст закладений в одному короткому слові – батьківщина. І для кожної людини це слово містить у собі щось своє, особисте, особливе й щось загальне, більше значне. Думаючи про батьківщину, ми думаємо про ту велику, прекрасну країну, у якій народилися, зв’язуємо поняття батьківщини зі складної й цікавою, насиченою й іноді трагічною історією рідної землі. Ми почуваємо гордість тому, що є частиною цієї країни, частиною цього великого миру. Любов до батьківщини нам прищеплюють із дитинства – батьки, вихователі, учителі.

             З покоління у покоління передаються оповідання про найважливіші події, що видаються особистостях, про їхні подвиги й великі справи. Тому, думаючи про батьківщину, ми думаємо й про героїв минулого й сьогодення, і про відомих письменників, поетів, музикантах, художниках. Все це – наша історія, все це – наша батьківщина.

             Сумщина... Так Сумщина  –  це наша батьківщина, рідна земля, частинка України. У цьому році їй виповнилося 75 років з дня заснування. Кожен по своєму сприймає значимість святкування таких дат, але ж повинні ми, люди, закохані у свій рідний край, у потоці суєтного життя, озирнутися і згадати хто ми, діти чиїх батьків, яка наша історія, чим маємо пишатися, живучі на цій землі, милуватися пейзажами рідної природи, яка оточує наші міста і села.

             Охтирська Центральна міська бібліотека протягом року проводить багато заходів краєзнавчого змісту, маючи на меті, розвивати у підростаючого покоління почуття патріотизму, любові до свого рідного краю, збагачувати їх знання з історії, знайомити з  видатними людьми краю. У рамках відзначення 75-ї річниці відзначення Сумської області 19 березня у бібліотеці відбулася краєзнавча подорож "Я і моя земля - як два крила, як доля одна". На захід завітали учні 10-х класів Охтирської гімназії. Аби визначити настільки добре вони знають свій край була проведена невелика вікторина "Чи знаєте ви свій край"?  Бібліотекарі читального залу Яковенко В. А. та Губенок Л. М. розповіли учням багато цікавого та пізнавального матеріалу про Сумщину. Окрім розповіді про історію утворення Сумської області, вони познайомили їх із Сумщиною туристичною і показали слайд-презентацію про перлини Сумщини, про мистецьку і літературну Сумщину, про Сумщину у книзі рекордів України, а також про її економічний розвиток, культурний, про її природу та спортивні досягнення. Також був проведений огляд виставок "Сумщина - вишнева гілка України" та "Край, овіяний легендою і славою". Вчителі, які прийшли разом зі своїми учнями на захід виражали велике захоплення і подив з деяких цікавих фактів про Сумщину і були вдячні за цікавий матеріал, який підготували для них бібліотекарі читального залу.

 



"Мова - краса спілкування, мова - багатство моє"

          

               Мова – найнезбагненніший і найдосконаліший із феноменів людського суспільства. У світі немає нічого такого, чого не можна б було означити словами. Чим багатша нація духовно, тим глибша мова.

               21 лютого представники всіх націй і народів відзначають Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене на Генеральній конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 17 листопада 1999 року.

                Головна декларована мета Міжнародного дня рідної мови — сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. Крім того, ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети.

                 Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам.

                 Українська мова – барвистий килим самоцвітів, що віками ткали генії нації і прості люди, які називають себе українцями. Кожне слово в ній – коштовний камінь з десятками граней. Наша мова – це криниця духовності і моралі, дзеркало українського менталітету, доброти, душевності, щирості.
                 Відзначити день рідної мови спільно з центральною міською бібліотекою прийшли учні 7-х, 9-х та 10-х класів літературного гуртка, що діє при Охтирській гімназії, вони підготували усний журнал під назвою "Мова - краса спілкування, мова - багатство моє". На захід також запросили представників літературного кола Охтирки Олександра Миколайовича Скибу, голову літературного осередку ім. Т. Г. Шевченка "Просвіта" та Тетяну Іванівну Акименко, охтирську поетесу, керівника літературного гуртка ДЮЦа. Кожен з них мав своє слово про значимість рідної мови, про її милозвучність і красу. Т. І. Акименко прочитала свої вірші. Бібліотекарі читального залу підготували бібліографічний огляд літератури "Солов'їна, барвінкова українська рідна мова".