З родини йде життя людини

 

                 Прадавня українська назва людської сім'ї - родина. Коріння української родини сягає у сиву давнину. Наш народ споконвіку в основному займався хліборобством і ця форма господарства мала великий вплив на соціальний устрій, звичаї, психіку наших предків, їхній родинний лад. 

                 Здавна відомо, що родина — то невичерпне джерело наснаги, любові та батьківських обов'язків. І кожна сім'я докладає зусиль, аби не всохло родове дерево, бо «Без роду нема народу». Нагадували: «Забудеш свій рід — усохне твій корінь». Щоб родинне життя склалося, необхідні дві умови: кохання («То не сім'я — без любові») і дитина («То не родина, де не бігає дитина», «Одна дитина — не дитина, дві дитини — пів дитини, троє дітей — ціла дитина»). 

                 Значення сім'ї неоціненне. Від стану охорони родинного вогнища, материнства, дитинства, батьківства вирішальною мірою залежить не тільки особисте благополуччя окремої людини, а й життєва міць народу, України. Адже духовно-моральне здоров'я людини — то найважливіша запорука процвітання нації. 

               14 травня у Охтирській Центральній міській бібліотеці відбувся урок народознавства "З родини йде життя людини", на який були запрошені учні 5 класів Охтирської гімназії, присвячений Міжнародному дню сім'ї. Бібліотекарі читального залу розповіли дітям про історію виникнення назви родина, про родові традиції та взаємовідносини української сім'ї з давніх часів, про розподіл обов'язків батьків та ін. На прикінці заходу учні декламували вірші про родину і сім'ю.

 

 

 

 



День пам'яті та надії

          

         
           Минають роки, відлітають у вічність. Але є один день, який ніколи не буде стертий із пам'яті нашого народу. Це 9 травня 1945 року - дата, яка проголосила визволення нашої рідної землі від фашистських загарбників і перемогу усього людства над злом війни. Сьогодні ми відзначаємо річницю від тоді, коли над нашою країною та усією Європою знову зійшло світле сонце миру.

            Війна... За цим коротким і страшним словом - згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, зриті бомбами квітучі сади і лани, сльози матерів і дітей. Друга світова війна - це десятки мільйонів людських життів, занапащених у кривавій боротьбі з ворогом.

            Кожного року Охтирська центральна міська бібліотека напередодні свята Перемоги бере участь у загальноміських заходах та проводить уроки для молодого покоління, аби вони завжди пам'ятали про Велику Вітчизняну війну. 7 травня бібліотека представила книжкову виставку "Пам'ять заради сьогодення" у Охтирському міському територіальному центрі соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян, пенсіонерів і інвалідів, де відбулися урочисті привітання представника міського голови та концерт за участю аматорів культури міста для ветеранів та дітей війни.

             "Народ, освячений пам'яттю - нездоланний" під такою назвою пройшов урок мужності у бібліотеці 7 травня, на який завітали учні 9-х класів Охтирської гімназії. На зустріч із дітьми були запрошені свідки Великої Вітчизняної війни, дитинство яких пройшло в страшні роки - Лебідь Лідію Матвіївну (заслужений вчитель України) та Ткаченко Інну Миколаївну (колишня вихователь дитячого садка). Вони розказали дітям про свої спогади, які ось уже багато років не дають їм спокою і найчіткіше запам'яталися їм спогади зі свого дитинства в воєнні роки. Лідія Матвіївна згадувала окупаційну Охтирку і те, яке життя було в той нелегкий час.

              Був проведений бібліографічний огляд "Рядки, обпалені війною". По закінченню заходу учні сфотографувалися на згадку з Лебідь Л. М. та Ткаченко І. М.

 

 





У бій з невидимою смертю

       Чорнобиль називають найбільшою у світі екологічною і техногенною катастрофою. Цей чорний день приніс у життя мільйонів людей страждання і біль. За кількістю виплеснутої радіації на Землю Чорнобильська аварія в сотні разів перевищує атомні вибухи в Хіросімі та Нагасакі.

         26 квітня 1986 р. о 1 годині 25 хвилин у Київській області при підготовці до планових ремонтних робіт енергоблоку №4 Чорнобильської атомної електростанції стався вибух, від якого зруйнувалися дах та стіни верхньої частини реакторного відділення, а також частково покриття машинної зали. В зоні аварії виникла пожежа, яка до восьмої години була ліквідована підрозділами пожежної охорони. На момент аварії на станції перебувало близько 200 осіб обслуговуючого персоналу. З них дев'ять отримали опіки різних ступенів, одна людина померла в лікарні, троє були у важкому стані. Всього до лікарні було відправлено на огляд 108 чоловік, у тому числі 20 працівників пожежної охорони. У ніч на 27 квітня 26 із них спецрейсовим літаком були відправлені до Москви. У зв'язку з аварійною обстановкою 27 квітня робота на АЕС була зупинена.

           Кожного року Україна згадує цю страшну дату, вшановує ліквідаторів та ще не скоро загоїться рана Землі і не скоро очиститься вона від цієї смертельної небезпеки - радіації. На годину-реквієм, присвяченій цій сумній даті - 28 років з дня трагедії на Чорнобильській АЕС до Центральної міської бібліотеки були запрошені учні 9 класів Охтирської гімназії та Коломієць Олександра Іванівна, жителька Чорнобиля, свідок тих страшних, тривожних днів. Вона розповіла дітям як застала її аварія в той проміжок життя і які наслідки вона мала потім для неї та її сім'ї, як склалося її подальше життя і як опинилася в Охтирці. Учні переглянули альбоми з фото міста Чорнобиля, будинку, в якому раніше проживала Олександра Іванівна та інші цікаві фотографії. Бібліотекарі читального залу розповіли про ліквідаторів-героїв Сумщини та презентували учням публіцистично-документальну книгу сумського видавництва "Корпункт" під назвою "Крізь вогонь і терни", присвячена трагічним подіям аврії на ЧАЕС та героїчним подвигам сумчан. Також діти мали змогу переглянути документальний фільм про трагедію на ЧАЕС "За секунду до катастрофи". По закінченню заходу учні подякували Олександрі Іванівні за цікаву розповідь та подарували їй квіти.

 

 

 



Роксолана - національний символ України

             

 

               В історії кожного народу є імена, що характеризують його національний дух, є символом найяскравіших рис характеру. Одне з таких імен для українців - Настася Лісовська, знана у всій Європі й Азії в часи розквіту Османської імперії як Роксолана.

               Про жінку легенду, славну Роксолану, мудру й гарну дружину Сулеймана, турецького султана з роду Османів, писали багато історики й письменники, а наш народ склав думу й пісні. Була це Анастасія Олександра Лісовська, дочка українського священика з Рогатина. Дісталася до султанського гарему і стала опісля найулюбленішою жінкою Сулеймана Великого (час правління 1520 - 1566), одного з наймогутніших монархів ХVІ століття.

               Перша офіційна згадка про неї походить від венецького посла. Турки називали її "хуррем-султан", себто радісною султаншею. Польський історик Шайноха писав про неї: "Роксоляна виявила тоді надзвичайно багато бистроумности. Як завжди гарна й весела, так і тепер своїм розумом більше від інших зуміла поступово опанувати весь двір". У своїй 4-томній праці "Історія османської держави" (1834) німецький історик Гаммер писав про неї: "Ця вродлива русалка, яка своєю красою і талантом зуміла піднестися їз становища рабині на ступінь легальної цісарської дружини, а потім як єдина товаришка султана, обтяжена виною за вбивство двох візирів та синовбивство, вчинене Сулейманом на особі князя Мустафи. Гробниця цієї русинки при боці найбільшого з османських монархів, яким вона правила так самовільно, як державою".

               В Україні Роксолану увіковічили та вславили два українські письменники. Це Осип Назарук та Павло Загребельний, які написали свої історичні романи "Роксоляна" та "Роксолана".

                "Роксоляна" О. Назарука Незважаючи на величезні зусилля письменника, опрацювання ним досить великої кількості довідкової літератури про час, в межах якого відбувається дія, мусимо визнати, що повість Осипа Назарука суттєво хибує на достоворність. Навіть якщо взяти до уваги право письменника на художній домисел й не зазіхати на авторське бачення певного історичного періоду, неможливо повірити в те, що Роксолана з Сулейманом відвидали християнскьий Афон, що Настю на чужині розшукала її мати, а сама дружина султана заздалегідь знала, що піде на страшні злочини, щоб помститися туркам за їхнє невдоволення тим, що султан обрав єдиною дружиною колишню рабиню. Патриотичні ідеї Роксолани стосовно рідного краю, України у творі показані блідо. Перед тим, я к в Західну Україну восени 1939 року прийшла радянська влада, Осип Назарук виїхав у Краків, де прожив лише кілька місяців і 31 березня 1940 року помер від інфаркту. Закономірно, що в радянські часи не тільки історичні та публіцистичні, а й художні книги Осипа Тадейовича були вилучені з бібліотек як націоналістичні, а письменника викреслено з історії укрїнської літератури. Своїми творами повернувся Осип Назарук в Україну аж у часи незалежності. У 1991 році "Роксоляна"з передмовою Богдана Мельничука "Під знаком історії. Світ Осипа Назарука" знову стала доступною читачам в Україні. У 1992 році цю ж повість з примітками автора було видруковано в Києві у видавництві "Дніпро".

               "Роксолана" П. Загребельного "Роксолана" — історичний роман українського письменника Павла Загребельного, вперше надрукований у 1980 році. Джерелами натхнення для свого роману про Роксолану Загребельний називав книгу ученого-східознавця Агатангела Кримського «Історія Туреччини», в якій Роксолані відведено біля 20 сторінок, і три томи творів московського академіка Гордлевського про історію Туреччини. Також Загребельний особисто був у Туреччині — в місцях пов'язаних з Роксоланою. Відвідав місто Рогатин Івано-Франківської області, де народилася Настя Лісовська. Письменник так говорив про свою книгу: «Як пташка клює, так і письменник по крихті збирає звідусіль інформацію. Я намагався написати роман, максимально наближений до дійсних подій. Роман рецензувався в Москві, все було перевірено, життєвий фактаж достовірний. А взагалі мені епоха Сулеймана Пишного нагадує Кремль». На питання журналістів, чи вважає він Роксолану національною гордістю, Павло Загребельний відповів: "Її життєвий шлях і досягнення - це її особиста гордість. Я ж особисто не став би називати її національною гордістю".

                Охтирська Центральна міська бібліотека спільно з учнями 10-х класів Охтирської гімназії провели усний журнал на тему: "Порівняльна характеристика творів Осипа Назарука "Роксоляна" та Павла Загребельного "Роксолана". Учні готували свої виступи і мали змогу продемонструвати свої знання біографії та творчості обох письменників. Бібліотекарі читального залу Яковенко В. А. та Губенок Л. М. доповнили їх виступи цікавими історичними фактами про Роксолану та про історію написання романів О. Назарука та П. Загребельного. По закінченню заходу бібліограф Журавель Н. Д. провела бібліографічний огляд літератури по цій темі.

 



 

.