Лялька-мотанка – оберіг захисника

 

Приємною і водночас глибоко символічною несподіванкою напередодні Дня Захисників і Захисниць України для Центральної бібліотеки КЗ «Охтирська публічна бібліотека» став особливий подарунок від нашого Захисника – лялька-мотанка, що пройшла разом із ним крізь вогонь війни.

Історія цього маленького оберега розпочалася у 2017 році в місті Селидове Покровського району Донецької області. Саме тоді маленька дівчинка, на вигляд років восьми-десяти, подарувала ляльку-мотанку ЧУПАКОВУ Миколі, який у той час захищав Україну у складі добровольчого батальйону «Донбас».

Дитячі руки створили не просто маленьку ляльку – вони ніби вклали в неї найщиріше побажання повернутися живим, вистояти, бути захищеним. Відтоді цей невеличкий оберіг став супутником Захисника, пройшовши з ним непрості дороги війни.

Він був поруч у роки АТО, а згодом пережив разом із ним і найтяжчі випробування повномасштабного вторгнення росії в Україну. Невелика мотанка, створена дитячими руками, стала мовчазним свідком великої історії – історії боротьби, болю, мужності та незламності українського народу.

Сьогодні цей оберіг повертається вже в інший простір – до бібліотеки. Та разом із ним до нас приходить і частинка тієї історії, яку він зберігав усі ці роки.

Щиро дякуємо пану Миколі Чупакову за такий особливий і дорогий серцю подарунок. Лялька-мотанка посяде почесне місце серед документів та пам’ятних матеріалів нашої бібліотеки. Вона стане не лише цінним експонатом, а й символом людської пам’яті – пам’яті про дітей, які зростають поруч із війною, про родини, які чекають своїх рідних, про Захисників і Захисниць, які щодня ризикують найдорожчим заради України.

Ця маленька мотанка нагадує нам про велику силу людського добра. Про дитячу віру, здатну стати оберегом для воїна. Про те, що навіть найменша річ, створена з любов’ю, може пройти крізь роки й зберегти тепло людських сердець.

А головне – нехай вона стане пам’яттю про тих, хто захищає Україну, і про високу ціну нашої свободи. Про тих, хто віддає свої сили, здоров’я, а часом і життя, аби наступні покоління українців мали можливість жити у вільній, мирній та незалежній державі.

Пам’ятаємо! Дякуємо! Бережемо!

Українське козацтво: лицарі волі та честі

 

До Дня українського козацтва в Центральній бібліотеці КЗ «Охтирська публічна бібліотека» відбулась лекція з історії «Українське козацтво: лицарі волі та честі», яку провів учитель, історик Віктор ЖАДАН.

Українське козацтво – одна з найяскравіших сторінок нашої історії, символ волелюбності, мужності, військової звитяги та незламності українського народу. Козацька доба залишила по собі не лише героїчні літописи та легенди, а й глибокий слід у національній культурі, традиціях і світогляді українців.

Під час лекції Віктор ЖАДАН познайомив присутніх з історією виникнення українського козацтва на території Дикого Поля, особливостями життя та побуту козаків, розповів про життєвий шлях і військові звитяги відомих козацьких ватажків. Окрему увагу лектор приділив козацьким клейнодам – символам влади та військової честі, кожен з яких мав своє значення та особливе місце в козацьких традиціях.

Говорили також про Запорозьку Січ як осередок козацького самоврядування, військової організації та боротьби за свободу. Через історичні факти, постаті та події слухачі мали можливість побачити, як формувалися традиції українського воїнства, що передавалися з покоління в покоління.

Козацька історія особливо перегукується із сучасністю. Адже й сьогодні українські воїни захищають свою землю, свободу та право України на власний шлях. Сучасні Захисники й Захисниці України продовжують традицію українського воїнства, у якій гідність, побратимство, відвага та любов до рідної землі завжди були найвищими цінностями.

Саме тому пам’ять про козацтво – це не лише звернення до минулого. Це усвідомлення історичної тяглості української боротьби за волю, розуміння того, що прагнення жити у вільній Україні об’єднує покоління.

Лекція стала можливістю не лише дізнатися більше про героїчну сторінку української історії, а й замислитися над тим, як козацькі традиції мужності, честі та любові до Батьківщини продовжують жити в сучасній Україні.

Пам’ятаємо історію! Шануємо героїв минулого! Дякуємо тим, хто сьогодні продовжує захищати Україну!

Гартовані вогнем: історія української звитяги

 

1 жовтня – день української звитяги, мужності та незламності. День, коли ми вшановуємо сучасних Героїв, які боронять Україну, і схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав за неї найдорожче – власне життя. День, коли з особливою гордістю згадуємо наших предків – славних українських козаків, чиї звитяга, волелюбність і готовність захищати рідну землю стали невід’ємною частиною національної пам’яті.

У Центральній бібліотеці КЗ «Охтирська публічна бібліотека» до цієї дати представлено історичну панораму «Україна козацька: пам’ять віків історії» у межах книжкової експозиції «Гартовані вогнем: історія української звитяги». Представлені видання знайомлять з історією та культурою українського козацтва, розповідають про видатних гетьманів, козацькі традиції, військову доблесть та боротьбу українців за свободу і право бути господарями на власній землі.

Козацтво – це не лише сторінки минулого. Це частина українського характеру, що продовжує жити й сьогодні. Крізь століття передаються незмінні цінності – любов до Батьківщини, побратимство, честь, відвага та готовність стати на захист рідної землі.

Сторінки минулого перегортаються – і перед нами постають сучасні захисники України. Їхнім подвигам присвячена героїчна хроніка «Україна в камуфляжі: Обличчя звитяги». Це історії чоловіків і жінок, які сьогодні продовжують справу поколінь українських воїнів, узявши до рук зброю, щоб захистити свою землю, своїх дітей, свої домівки та майбутнє всієї України.

Особливе місце серед них займають жінки-військовослужбовиці. Вони служать нарівні з чоловіками – у бойових підрозділах, медичній службі, розвідці, зв’язку, артилерії та на інших важливих напрямках. Вони рятують життя, тримають позиції, виконують бойові завдання, підтримують побратимів і щодня доводять: сила захисника не має статі. Їхня мужність стала невід’ємною частиною сучасної історії українського війська.

Першою і найважливішою сторінкою цієї хроніки є пам’ять про полеглих Захисників і Захисниць України – тих, хто віддав найцінніше за незалежність і свободу нашої держави. Їхні імена, їхні історії та їхній подвиг назавжди залишаться в українській пам’яті. Пам’ятати – означає берегти правду про ціну нашої свободи.

Героїчна хроніка також знайомить із сучасними підрозділами українського війська, його бойовим шляхом та людьми, які сьогодні стоять на захисті України. Серед них – кадрові військові й добровольці, чоловіки й жінки, молоді воїни та ті, хто вже має за плечима роки служби. Різні за віком, професіями й життєвими історіями, вони об’єднані одним – любов’ю до України та готовністю захищати її до кінця.

Сьогодні – день тих, завдяки кому ми можемо прокидатися у своїх домівках, обіймати рідних, працювати, навчатися, мріяти й будувати майбутнє.

 

День тих, хто стоїть там, де найважче.

Хто тримає фронт, коли навколо – пекло.

Хто рятує поранених і виносить побратимів із поля бою.

Хто невтомно працює заради Перемоги в тилу.

Хто продовжує боротьбу, попри втому, біль і небезпеку.

І тих, хто заплатив за нашу свободу найвищу ціну.

 

Від козаків минулих століть до воїнів сучасної України тягнеться незламна нитка української звитяги. Змінюється зброя, форма і характер війни, але незмінним залишається головне – українці не віддають свою свободу без боротьби.

 

Ви – щит України!

Ви – її сила!

Ви – її честь і незламність!

Ви – ті, завдяки кому Україна живе!

 

Низький уклін полеглим.

Шана живим.

Вдячність кожному й кожній, хто захищає Україну.

 

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Бабин Яр – символ вічної скорботи

 

Є місця в нашій країні, де сама земля пам’ятає більше, ніж здатні розповісти слова. Місця, де тиша промовляє голосніше за найгучніші промови, а кожен клаптик землі зберігає біль людських трагедій. Одним із таких місць є Бабин Яр…

Бабин Яр – не просто географічна назва. Це символ невимовної скорботи, нагадування про злочини нацизму та страшну ціну, яку заплатили безневинні люди за право просто жити.

Трагічну сторінку нашої історії до 85-тої роковини трагедії у Бабиному Яру та Дня пам’яті жертв Бабиного Яру намагається розкрити і Центральна бібліотека КЗ «Охтирська публічна бібліотека», представляючи маяк пам’яті «Бабин Яр – символ вічної скорботи». Представлені видання допомагають осмислити події Другої світової війни, розповідають про трагедію Бабиного Яру та долі людей, чиє життя назавжди було перекреслене жорстокістю й безжальним терором.

У вересні 1941 року в Бабиному Яру розпочалися масові розстріли мирного населення. Упродовж кількох днів було вбито десятки тисяч людей – дітей і дорослих, жінок і чоловіків, представників різних національностей та віросповідань. За кожною цифрою – окрема людська історія, родина, мрії, надії, життя, яке могло тривати…

Минають десятиліття, але пам’ять не має терміну давності. Бабин Яр залишається відкритою раною української історії та пересторогою для всього людства: байдужість до зла, замовчування злочинів і забуття їхніх жертв не мають стати нормою.

Сьогодні Україна знову переживає страшний біль втрат, знову ховає мирних людей, знову бачить, як війна забирає життя, руйнує родини й залишає по собі рани, які не так легко загоїти. Саме тому ми повинні пам’ятати. Повинні говорити правду. Повинні берегти імена тих, кого вже немає, щоб вони ніколи не перетворилися на безлику статистику.

Пам’ять – це не лише згадка про минуле. Це наш моральний обов’язок перед тими, хто загинув, і відповідальність перед тими, хто житиме після нас.

Бабин Яр мовчить, але його мовчання говорить до кожного з нас.

Пам’ятаємо!     

Схиляємо голови перед невинними жертвами!

Бережемо правду!

Зло не повинно бути забуте!

Здоров’я починається з турботи та знань

 У нашій бібліотеці відбулася важлива й тепла подія – підписано Меморандум про співпрацю між Державною установою «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України» в особі лікарки-епідеміологині Антоніни Галайби та КЗ «Охтирська публічна бібліотека» в особі директорки Ірини Журило.

Цей Меморандум – не просто офіційний документ. Це домовленість про тісну, довготривалу та взаємну співпрацю, спільні освітні й просвітницькі ініціативи, обмін знаннями та проведення заходів, спрямованих на збереження здоров’я людей і формування культури здорового способу життя.

Антоніна Василівна вже стала частою і дуже бажаною гостею нашої бібліотеки. Її інформаційні та просвітницькі бесіди завжди цікаві, змістовні й корисні. 🩺 Вона говорить про важливі речі просто й доступно, відповідає на запитання, ділиться професійними знаннями та допомагає нашим відвідувачам краще дбати про власне здоров’я.

Адже сучасна бібліотека – це не лише книги. Це місце, де люди зустрічаються, спілкуються, навчаються, отримують важливу інформацію та відкривають для себе нові знання.

Ми щиро радіємо нашій співпраці та віримо, що попереду ще багато цікавих зустрічей, корисних бесід і спільних просвітницьких заходів.

Дякуємо Антоніні Василівні Галайбі та Ірині Іванівні Дурило за ініціативу, відкритість до співпраці та спільне бажання робити корисне для людей!

Разом – заради знань, здоров’я та турботи про людину!

 

Сказ: знати, щоб уберегтися

 

28 вересня – Всесвітній день боротьби зі сказом. Це важлива нагода ще раз нагадати про небезпеку захворювання та правила, які можуть врятувати життя.

Цього дня до бібліотеки завітала завідувачка відділення епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних хвороб Охтирського районного відділу Сумського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України Антоніна Василівна Галайба.

Під час інформаційної бесіди пані Антоніна розповіла про те, як передається сказ, чому особливо небезпечні укуси та ослинення тваринами, які ознаки захворювання та що необхідно робити після контакту з твариною.

Тема виявилася настільки актуальною, що навіть після завершення заходу відвідувачі ще довго не відпускали пані Антоніну – ставили запитання, уточнювали, ділилися власними ситуаціями. І це, мабуть, найкраще свідчення того, наскільки важливо говорити про такі речі просто, доступно й вчасно.

Щиро дякуємо Антоніні Василівні Галайбі за змістовну та важливу розмову!

❤️ Знання про сказ – це знання, яке може врятувати життя.

«Чути голоси»

 

В Центральній бібліотеці КЗ «Охтирська публічна бібліотека» відбулася натхненна та динамічна краєзнавчо-літературна година, до якої долучилися учні Охтирського фахового коледжу СНАУ. Головною подією зустрічі стала презентація нового роману Валерії Бакуліної «Чути голоси», присвяченого юності нашого видатного земляка Івана Багряного.

Захід пройшов у сучасному та інтерактивному форматі, де молодь дізналася чимало маловідомих фактів про життя та молоді роки письменника. Справжнім відкриттям для студентів стало те, що століття тому майбутній митець ходив тими ж коридорами та навчався саме в їхньому коледжі! Книга фокусується саме на цьому періоді – юності й гартування характеру молодого Івана Лозов'ягіна (справжнє прізвище Багряного) до його арешту у 1932 році.

Авторка працювала над рукописом упродовж трьох років, поєднуючи архівні документи, точні історичні факти та художнє бачення тогочасної епохи. Фінальна підготовка книги проходила в умовах повномасштабної війни. Символічну обкладинку для видання розробила художниця Ольга Бєлік, переклавши ключові сенси роману у глибинні художні образи.

Надрукувати книгу вдалося завдяки фінансовій підтримці Охтирської міської ради й видана у Видавничому Будинку «Еллада». Вихід книги символічно до прийдешнього 120-річчя від дня народження Івана Багряного, яке Україна відзначатиме у цьому році.

Дякуємо молоді за живий інтерес, щирі емоції та прагнення пізнавати історію рідного краю!