В Центральній публічній
бібліотеці Охтирської міської ради до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту
представлено годину пам’яті «Голокост: не виплакані сльози», яка покликана
зберегти історичну пам’ять, вшанувати мільйони безневинних жертв та нагадати про
трагічні сторінки світової історії.
Представлені видання – це
документальні свідчення, історичні дослідження, спогади очевидців і художні
твори, що розкривають масштаб трагедії цілих народів, безжально знищуваних
нацистським режимом у роки Другої світової війни. Через слово й факт вони доносять
правду про одну з найстрашніших катастроф ХХ століття. Саме в цей період
нацистська політика, спрямована на винищення народів і соціальних груп, яких
вважали «небажаними» або «неповноцінними», призвела до загибелі близько шести
мільйонів євреїв. За історичними даними, приблизно півтора мільйона з них були
мешканцями території сучасної України.
Особливе місце займають
видання художньої літератури та мемуари, що розкривають ці страшні події. У
книзі Ґеве Томаса «Хлопчик, який намалював Аушвіц. Правдива історія надії та
виживання» автор розповідає про себе тринадцятирічного хлопчика, який опинився
сам на сам зі стінами Аушвіцу. Попереду його чекали два роки виживання у трьох
таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Ще в Аушвіці Томас почав
змальовувати і документувати все, що відбувалося навколо. А вже після війни,
щоб зберегти пам'ять про втрачених друзів і мільйони жертв Голокосту, він
створив понад вісімдесят простих і водночас пронизливо деталізованих малюнків,
що відображали не лише жахи таборів, а й повсякденні події, прояви людяності,
підтримки і дружби.
Голокост… Гоніння й
винищення євреїв нацистами під час Другої світової війни… У книзі Майкла
Ґрюнбаума «А десь ще сонячно: мемуари про Голокост» автор показує ті події
очима себе – єврейського підлітка з Праги. Він утратив батька, але сам дивом
вижив. Спершу Міша пригадує життя у празькому гетто, потім – у концтаборі в
Терезіні. Окрім постійного відчуття голоду, він пам’ятає й ті моменти, які
допомогли йому пережити лихоліття в концтаборі: своїх друзів з кімнати для
хлопчиків, наставника Франту, гру в футбол… Йому, як і його матері із сестрою,
пощастило вціліти.
Але доля вціліти у цих
жорнах смерті не торкнулася кожного. Майже третина євреїв і незлічена кількість
представників інших національностей загинули. Видання Лоренс Ріс «Голокост.
Нова історія» – результат пошуків автора, роздумів, розмов із очевидцями подій:
нацистами-злочинцями і вцілілими. Занурюючись в історії конкретних людей, Ріс
демонструє невимовний жах, який панував у той час. Розділ за розділом перед
читачем розгортається трагедія.
Книжкова виставка слугує
важливим документальним нагадуванням про ціну людського життя, небезпеку
ідеології ненависті та відповідальність сучасного суспільства за збереження
пам’яті, аби подібні трагедії ніколи не повторилися.
Жорстокість та ненависть
до іншого народу, до іншої нації ми спостерігаємо і сьогодні у діях російських
окупантів проти мирного населення України.
Сучасні події болісно перегукуються з трагедіями минулого, доводячи, що
ідеологія ненависті, знецінення людського життя та заперечення права на
існування цілих народів залишають по собі лише біль і руйнування. Саме тому
збереження історичної пам’яті, осмислення уроків минулого та поширення правди є
не лише актом вшанування загиблих, а й моральним обов’язком сучасного
суспільства в боротьбі за гідність, свободу та майбутнє людства.