За завісою окупації

 

В Центральній публічній бібліотеці Охтирської міської ради до Дня кримського спротиву російській окупації представлено історичний дайджест «За завісою окупації».

Представлені видання занурюють в історію подій 2014 року, коли до території вільної та незалежної України потяглися криваві загарбницькі руки агресора – російської федерації. Які забрали обманним шляхом один з прекрасних куточків нашої країни – Крим. Також частина видань знайомлять з видатними особистостями Криму, які не скорилися окупантам та здійснюють опір їм.

Уже понад десятиліття український Крим залишається окупованим. Тисячі людей зазнали переслідувань, катувань, вимушеного вигнання. Руйнуються долі, нищиться культура, спотворюється правда.

Але Крим чинить опір. У серцях кримських татар, українців, всіх, хто не скорився, палає незгасний вогонь боротьби. Вони говорять правду, навіть коли за це кидають за ґрати. Вони зберігають мову, навіть коли її намагаються стерти. Вони чекають повернення, навіть коли світ говорить про «нову реальність».

Ця виставка – про біль, несправедливість і мужність. Кожна представлена книга  – це свідчення злочинів окупантів, історія боротьби та заклик до дії. Бо Крим – це Україна. І ми маємо право на спротив.

Криме, рідний, незабутий! В чужих руках ти нині скутий!

Крим – це Україна!

Люди з обірваними крилами, що стали янголами

 

26 лютого – один з чорних днів в історії міста. 26 лютого – День жалоби, в який, відповідно до розпорядження міського голови П. П. Кузьменка № 15-ОД від 06.02.2023, охтирчани вшановують пам'ять військовослужбовців та цивільних мешканців Охтирської громади, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації.

В Центральній публічній бібліотеці Охтирської міської ради представлено виставку-пам'ять «Люди з обірваними крилами, що стали янголами». Представлені документи занурюють в перші дні історії міста під час повномасштабного вторгнення російської федерації.

Місто Охтирка одне з перших відчуло на собі криваві руки сусіда-загарбника. 25 лютого 2022 року російські війська обстріляли з реактивних систем залпового вогню «Ураган».  Постраждали житлові будинки мікрорайону «Дачний» та дитячий садок «Сонечко», де було облаштоване бомбосховище. Внаслідок цього обстрілу загинули четверо людей, 18 отримали поранення, серед яких були двоє дітей. У цей же день, 25 лютого, важко поранили 7-річну Алісу Гланц. Її дідусь, Олексій Сова, намагався прикрити собою онуку, але дівчинка отримала смертельні поранення і померла наступного дня. Але перші загиблі цивільні в місті були напередодні, 24 лютого. Це Ілона Богатир – 19-річна медикиня, що загинула від поранення в шию (допомогу їй надавав боєць 93 бригади) та Дмитро Сухачов, 1976 р.н., який працював в Охтирці водієм «швидкої». 

Одним з найстрашніших та найтрагічніших днів стало 26 лютого 2022 року. Саме в цей день  о 13:55 російськими військами було завдано авіаудару по території військового містечка 91-го інженерного полку. В чотириповерхову будівлю казарми влучила перша вакуумна бомба, в санчастину друга. В результаті авіаудару по військовій частині українських військових загинули понад 70 чоловік, частина з яких до цього часу залишилися невідомі. Це була перша масова втрата людей в Україні під час повномасштабної війни. С кожним днем, протягом наступних чотирьох років, Охтирка продовжує втрачати своїх синів та дочок, продовжує боротися за незалежність та цілісність держави. 

Вічна пам'ять усім загиблим! Охтирка пам’ятає…

Квітка для Берегині

 

У Центральній публічній бібліотеці Охтирської міської ради відбувся черговий захід із циклу психосоціальної підтримки дітей «Граємо. Малюємо. Відпочиваємо». Цього разу зустріч пройшла під назвою «Квітка для Берегині».

На початку заходу бібліотекар Рудіченко Юлія провела поетичні читання до Дня української жінки. Діти по черзі декламували вірші Лесі Українки, намагаючись передати глибину почуттів і силу слова видатної поетеси.

Продовженням зустрічі став творчий майстер-клас, підготовлений фахівчинею Товариства Червоного Хреста України. Діти власноруч виготовляли святкові листівки для найрідніших – мам, бабусь і сестер. У кожну роботу вони вкладали тепло своїх сердець, писали добрі побажання та ділилися щирими словами вдячності. Під час творчого процесу учасники розповідали про свої родини, згадували теплі моменти й говорили про те, як важливо цінувати близьких.

До заходу долучилася й працівниця Гетьманського національного природного парку, яка ознайомила дітей із першими весняними квітами – первоцвітами. Вона розповіла про їхню крихкість, значення для екосистеми та необхідність дбайливого ставлення до природи. Діти дізналися, чому не можна зривати ці ніжні рослини й як кожен може зробити свій внесок у збереження довкілля.

Захід гармонійно поєднав поезію, творчість та екологічну просвіту. Він став простором підтримки й теплих емоцій, допоміг дітям виразити любов до найдорожчих жінок і водночас замислитися над цінністю природи та відповідальністю за її збереження.

І незламний дух, і велика сила! Жінка-українка – Жінка-берегиня!

 

У Центральній публічній бібліотеці Охтирської міської ради з нагоди Дня української жінки відбулася літературна кав’ярня «І незламний дух, і велика сила! Жінка-українка – Жінка-берегиня!». Українська жінка – це феномен, що не має аналогів у світі! Українська жінка – сила і краса, душа народу і держави, мати, дружина, дочка і сестра, творець, воїн, мудра вчителька, вогонь і вода, натхнення, любов і вірність, земля, що родить хліб і квіти, небо, що світить зорями… Українська жінка – гордість і слава, символ свободи і незалежності.

Захід став справжнім святом українського слова – глибокого, натхненного, сповненого світла й гідності. У теплій атмосфері бібліотечного простору поєдналися поезія й проза, спогади й роздуми, біль і надія.

Особливо зворушливими були сторінки творчості охтирської письменниці Агнеси Ткаченко. Її твори «Портал у дитинство» та «Мавка третього тисячоліття» прозвучали щиро й проникливо, торкаючись найпотаємніших струн душі. «Портал у дитинство» повернув присутніх до світлих споминів про бабусину хату, до тепла родинного вогнища, до тих незабутніх слів і висловів, що назавжди закарбувалися в пам’яті. У декого на очах забриніли сльози – такими щемкими й близькими виявилися ці образи.

Натомість «Мавка третього тисячоліття» постала як художнє осмислення подій сучасного повномасштабного вторгнення. Образ «двадцятирічної дівчини і вже сивої» став символом покоління, що змужніло надто рано. У центрі Європи, в третьому тисячолітті, вона разом зі своїми «хлопчаками» переживає випробування, які не мав би бачити ніхто. Цей твір – не лише про війну, а й про незламність, відповідальність і гідність української жінки.

Поетичну частину зустрічі гідно продовжили письменниці Вікторія Більська (Мовчан) та Людмила Хоменко, зануривши гостей у поетичну міні-виставу в творчому поєднанні авторських віршів «Червоне то любов, а чорне – то журба». Їхні рядки звучали як одкровення – про любов і втрати, про жіночу силу й самоповагу, про вміння «розправляти крила» навіть тоді, коли обставини прагнуть їх зламати. Поезія стала не лише мистецтвом, а й терапією душі.

Під час заходу було згадано, що у 2026 році виповнюється 155 років від дня народження видатної доньки України – Леся Українка. Присутні відкрили для себе цікаві й маловідомі факти з життя цієї незламної жінки, чия творчість і сьогодні звучить напрочуд сучасно, надихаючи на боротьбу й віру.

Присутні вшанували світлу пам’ять усіх, хто загинув унаслідок російського вторгнення, схиливши голови в глибокій скорботі та вдячності за їхню жертовність і мужність. Хвилина мовчання стала тихим, але промовистим свідченням нашої єдності, болю й незгасної пам’яті, що житиме в серцях поколінь.

Окрасою зустрічі та пізнавальною сторінкою стали інформаційний вітраж «Моє ім’я – Українка! Символ стійкості та надії» та літературний портрет «Співоча душа волинських лісів». Ця частина заходу познайомила гостей з виданнями про долі українок, які залишили вагомий слід не лише в історії нашої держави, а й у світовій. Літературний портрет розкрив багатство художнього світу Лесі Українки, її глибоку філософію та музичність слова.

Зустріч відбулася у невимушеному, майже родинному колі. За чашкою запашного чаю народжувалися щирі розмови, спогади й роздуми, що об’єднали людей різного віку та життєвого досвіду. Захід вкотре довів: українська жінка – це джерело натхнення, сили й світла, яке не згасає навіть у найтемніші часи.

Між рядками – жіноча доля

 

25 лютого у КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля «Кнєжа» панувала особлива атмосфера тепла, вдячності й натхнення. З нагоди Дня української жінки тут відбулося відкриття виставки «Сила жіночих рук» – події, що стала щирим вшануванням таланту, праці та внутрішньої стійкості українок.

До проведення заходу долучився КЗ «Охтирська публічна бібліотека», органічно доповнивши мистецьку частину тематичним книжковим вернісажем «Між рядками – жіноча доля». Представлені видання розкривали багатогранність жіночого образу – від берегині родинного затишку до громадської діячки, від ніжної лірики до незламної сили духу. Через сторінки книг постали історії любові й боротьби, творчості й самопожертви, що формували й продовжують формувати обличчя України.

Окрасою події стала історико-літературна вікторина «Видатні жінки України», яка зацікавила гостей різного віку. Учасники із захопленням пригадували постаті, чиї імена назавжди вписані в історію держави – письменниць, науковиць, громадських діячок, мисткинь. Вікторина стала не лише перевіркою знань, а й можливістю відкрити для себе нові сторінки біографій сильних і талановитих українок.

Захід об’єднав громаду навколо ідеї поваги до жіночої праці, духовної краси та творчої енергії.

Захід для дітей «Пізнай себе»

 

У Центральній публічній бібліотеці Охтирської міської ради відбувся черговий захід із циклу психосоціальної підтримки дітей «Граємо. Малюємо. Відпочиваємо». Цього разу зустріч пройшла під назвою «Пізнай себе» – і стала ще одним кроком до внутрішньої гармонії, довіри та відкритості.

Фахівчиня Товариства Червоного Хреста разом із дітьми занурилася у світ творчості та внутрішніх відчуттів, створивши атмосферу спокою й підтримки. Водночас зустріч набула особливого природного акценту: працівниця Гетьманського національного природного парку розповіла учасникам про ефемероїди – ніжні ранньовесняні рослини з коротким, але яскравим циклом життя.

Діти дізналися, що ці квіти зацвітають одразу після танення снігу, встигають утворити насіння й накопичити поживні речовини у цибулинах та бульбах, після чого їхня наземна частина відмирає до наступної весни. Більшість ефемероїдів занесені до Червоної книги України, адже масове зривання та викопування призводить до їх знищення. Тож найкращий спосіб зберегти цю красу – милуватися нею в природі.

Надихнувшись почутим, діти взяли до рук пензлі. За допомогою акварелі вони створювали весняні квіти – ніжні, яскраві, різні, як і кожен із нас. Плавні переходи кольорів і легкі мазки допомагали зосередитися, заспокоїтись, прислухатись до себе. Через малюнок учасники вчилися передавати свій настрій, мрії та почуття, відкривати власну унікальність і приймати себе такими, якими вони є. Весняні квіти на папері стали символом оновлення, надії та внутрішнього росту.

А щоб завершити зустріч на теплій і радісній ноті, діти зіграли в гру «Правда чи дія». Легка й весела, вона водночас допомогла краще пізнати одне одного, відчути підтримку групи, розкритися та щиро посміятися.