І незламний дух, і велика сила! Жінка-українка – Жінка-берегиня!

 

У Центральній публічній бібліотеці Охтирської міської ради з нагоди Дня української жінки відбулася літературна кав’ярня «І незламний дух, і велика сила! Жінка-українка – Жінка-берегиня!». Українська жінка – це феномен, що не має аналогів у світі! Українська жінка – сила і краса, душа народу і держави, мати, дружина, дочка і сестра, творець, воїн, мудра вчителька, вогонь і вода, натхнення, любов і вірність, земля, що родить хліб і квіти, небо, що світить зорями… Українська жінка – гордість і слава, символ свободи і незалежності.

Захід став справжнім святом українського слова – глибокого, натхненного, сповненого світла й гідності. У теплій атмосфері бібліотечного простору поєдналися поезія й проза, спогади й роздуми, біль і надія.

Особливо зворушливими були сторінки творчості охтирської письменниці Агнеси Ткаченко. Її твори «Портал у дитинство» та «Мавка третього тисячоліття» прозвучали щиро й проникливо, торкаючись найпотаємніших струн душі. «Портал у дитинство» повернув присутніх до світлих споминів про бабусину хату, до тепла родинного вогнища, до тих незабутніх слів і висловів, що назавжди закарбувалися в пам’яті. У декого на очах забриніли сльози – такими щемкими й близькими виявилися ці образи.

Натомість «Мавка третього тисячоліття» постала як художнє осмислення подій сучасного повномасштабного вторгнення. Образ «двадцятирічної дівчини і вже сивої» став символом покоління, що змужніло надто рано. У центрі Європи, в третьому тисячолітті, вона разом зі своїми «хлопчаками» переживає випробування, які не мав би бачити ніхто. Цей твір – не лише про війну, а й про незламність, відповідальність і гідність української жінки.

Поетичну частину зустрічі гідно продовжили письменниці Вікторія Більська (Мовчан) та Людмила Хоменко, зануривши гостей у поетичну міні-виставу в творчому поєднанні авторських віршів «Червоне то любов, а чорне – то журба». Їхні рядки звучали як одкровення – про любов і втрати, про жіночу силу й самоповагу, про вміння «розправляти крила» навіть тоді, коли обставини прагнуть їх зламати. Поезія стала не лише мистецтвом, а й терапією душі.

Під час заходу було згадано, що у 2026 році виповнюється 155 років від дня народження видатної доньки України – Леся Українка. Присутні відкрили для себе цікаві й маловідомі факти з життя цієї незламної жінки, чия творчість і сьогодні звучить напрочуд сучасно, надихаючи на боротьбу й віру.

Присутні вшанували світлу пам’ять усіх, хто загинув унаслідок російського вторгнення, схиливши голови в глибокій скорботі та вдячності за їхню жертовність і мужність. Хвилина мовчання стала тихим, але промовистим свідченням нашої єдності, болю й незгасної пам’яті, що житиме в серцях поколінь.

Окрасою зустрічі та пізнавальною сторінкою стали інформаційний вітраж «Моє ім’я – Українка! Символ стійкості та надії» та літературний портрет «Співоча душа волинських лісів». Ця частина заходу познайомила гостей з виданнями про долі українок, які залишили вагомий слід не лише в історії нашої держави, а й у світовій. Літературний портрет розкрив багатство художнього світу Лесі Українки, її глибоку філософію та музичність слова.

Зустріч відбулася у невимушеному, майже родинному колі. За чашкою запашного чаю народжувалися щирі розмови, спогади й роздуми, що об’єднали людей різного віку та життєвого досвіду. Захід вкотре довів: українська жінка – це джерело натхнення, сили й світла, яке не згасає навіть у найтемніші часи.