Народознавче свято "І на цім рушникові"

              Український рушник. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться народження, одруження людини, ювілейні урочистості.

Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник напохваті. По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали і діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Дарунковими рушниками перев’язували гостей і кумів, запрошених на зорини.

               Гарний був звичай використовувати рушник при будівництві житла. Його вішали вгорі, у кутку, коли стіни були вже зведені.

               У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом – частіше родом. Попереду батько ніс на рушник хліб-сіль; у кошику, накритому рушником, несла різне частування мати. На зеленому полі розстеляли його, клали їжу. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті одягали на нього обжинковий вінок.

               Коли син вирушав із дому у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг від лиха. Цей звичай існує і нині. Весільний рушник кожна дівчина готувала сама. Вишивати рушник, сорочки матері навчали дочок змалку.

             Окрім хат рушниками в минулому прикрашали також громадські установи – сільські управи, школи. Рушник у нашому побуті живе і сьогодні. Його використовують на весіллі, під час проводів хлопців до армії. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей.

             Добре було б, якби і в сім’ях повернулися до прадавньої традиції вишивати рушники. (Л. Орел)

               Саме цій темі було присвячене свято, яке підготували бібліотекарі Охтирської Центральної міської бібліотеки для людей похилого віку та інвалідів в Охтирському міському територіальному центрі соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян, пенсіонерів і інвалідів, залучивши до свята керівників університету третього покоління, які проводять там заняття з співу та рукоділля. Бібліотека ж проводить у центрі літературні заняття під назвою "Джерело натхнення" кожного тижня. Була цікава розповідь про традиції українського рушника, з театралізованим дійством, слухачі співали пісень, у залі  було організовано виставку рукоділля, вишитих рушників, платків. По закінченню свята всіх присутніх було запрошено до столу посмакувати українську страву вареники з сметаною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Толерантність - запорука людяності

 

 

Толерантність - це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних.

           Виникла толерантність у західній цивілізації на релігійному рівні. Виникнення цього терміну пов'язують з підписанням Нантського едикту.

           Передусім толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода індивіда та поцінування прав та свобод людини. Толерантність означає активну позицію людини, а не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій, тобто толерантна людина не повинна бути терпима до всього, наприклад до порушення прав людини чи маніпуляцій та спекуляцій. Те що порушує загальнолюдську мораль не повинно сприйматись толерантно.

            Тому потрібно розрізняти толерантну поведінку та рабську терпимість, яка не приводить ні до чого хорошого. Потрібно пильно розрізняти ці поняття, бо маніпулятори (в тому числі більшість політиків) закликають до лже-толерантності, оскільки людьми, які відносяться до всього лояльно легше управляти.

          Отже, толерантність є доволі тонкою категорією, якої безумовно потрібно дотримуватись, оскільки вона визначає моральний, суспільний і демократичний розвиток суспільства. Матеріал використано з сайту etyket.org.ua

           До дня толерантності, який людство відзначає 16 листопада, в Охтирській Центральній міській бібліотеці пройшов захід  «Толерантність - запорука людяності», на який були запрошені учні 9 А та Б класів Охтирської гімназії. Бібліотекарі читального залу Яковенко В. А. та Губенок Л. М. провели з учнями цікавий діалог, в якому намагалися донести до учнів що означає саме слово толерантність, як контролювати свою поведінку у повсякденному житті, намагаючись бути толерантним, наводили багато прикладів з життя і задавали питання молоді, щодо їхньої життєвої позиції наприклад толерантності.

 

 

 

 



"Співець народної слави"

          6 листопада в Охтирській Центральній міській бібліотеці відбувся захід, присвячений 100-річчю від дня народження відомого українського письменника, поета з Охтирки, Платона Воронька. До бібліотеки прийшли учні 10 А та Б класів Охтирської гімназії. Метою заходу було як найбільш цікаво та повно розповісти учням про  біографію та творчість Платона Воронька, висвітлюючі цікаві факти з його життя. Була представлена біобібліографічна пам'ятка, присвячена письменнику "Я той, що греблі рвав" та проведений огляд виставки.

 

 

 

 

"Від краси у природі до краси у творчості"

               В Охтирській Центральній міській бібліотеці діє виставка вихованців Охтирського міського центру дитячо-юнацької творчості під назвою "Від краси у природі до краси у творчості". На виставці представлені роботи, виготовлені з природніх матеріалів: листя дерев, трави, насіння культур, горіхи, солома та ін. Користувачі бібліотеки в захваті від виставки.