Олександр Галкін – багатоликий,
багатогранний. Він – поет, письменник, журналіст, публіцист, педагог, історик,
краєзнавець, артист. У кожній із названих сфер життя і творчості він залишив помітний слід.
Олександр Іванович Галкін народився 1
вересня 1935 року на хуторі Бузовик, Розсоховатської сільської ради Охтирського
району в родині хліборобів. Закінчивши семирічку, навчався в Українському
аерогеодезичному підприємстві Головного управління геодезії і картографії
Міністерства внутрішніх справ у Києві. По закінченні працював
техніком-топографом.
Після служби в армії працював ливарником
у м. Рибінськ Ярославської області. Згодом переїхав на Охтирщину, влаштувався
слюсарем-складальником на завод «Промзв’язок». Закінчив десять класів у школі робітничої
молоді й поступив на заочний відділ
історичного факультету Сумського
педагогічного університету ім. А. С Макаренка. Після двох курсів навчання
перевівся до Харківського університету ім. О. Горького і у 1969 році отримав
диплом вчителя історії і суспільствознавства. Працював у школах району та міста,
згодом директором Будинку вчителя (1977–1979 р.р.), директором Районного
будинку культури (1979–1980 р.р.), директором Охтирського краєзнавчого музею
(1979–2002 р.р.).
Друкуватись почав з 1958 року. Активне
творче піднесення для О. Галкіна розпочалося, коли він долучився до
літературного об’єднання, яке діяло при редакції газети «Прапор перемоги». Часто
їздив тоді у м. Суми на з’їзди молодих письменників і засідання сумського
літоб’єднання. Там познайомився з молодими поетами, прозаїками і
літературознавцями – М. Даньком, Є. Васильченком, А. Воропаєм, П.
Ключиною та ін. Творчі зв’язки надихали О. Галкіна на нові здобуття, на художнє
покращення літературного доробку.
Його поеми, оповідання, нариси,
дослідження, розвідки одержували схвальні відгуки читачів, особливо віршована
художньо – документальна повість «Ізгой» (2000 рік видання) та історичний роман
«Смолоскипи запалено» (2000). Збірка поезій, пісень, замальовок «Невичерпні криниці
рідної землі» побачила світ у 2010 році. У 2012 році – нова збірка «Дике поле».
В ній представлені різножанрові поетичні твори, які всебічно розкривають як історичне
минуле рідного краю так і перипетії сьогодення.
Активно виступає в альманахах
«Охтирськими стежинами», «Слобожанщина». У книгах «Голодомор на Сумщині,1932–1933»,
«Злочин» (Австралія) вміщено його нариси про голод у Охтирському районі, нариси
про репресованих земляків – письменника громадського діяча І. П. Багряного,
вченого селекціонера – генетика Г. М. Кучмая, підготовлені для науково –
документальної серії книг «Реабілітовані історією». Його твори друкуються у закордонних
часописах – «Вільна думка» (Австралія), «Свобода» та «Українські вісті» (США). О.
І. Галкін мав творчі зв’язки з видатними українцями в далекій діаспорі –
письменниками, видавцями Д. Нитчинком, Ю. Борцем, В. Онуфрієнком, П. Кардашом
з Австралії, В. Краховцем з Нової Зеландії, П. Балицьким з Данії, Ю. Фостуном з
Англії, А. Лисим, засновником фундації ім. І. Багряного та ін.
Олександр Галкін – член Національної
спілки журналістів України,
Слобожанської спілки письменників-краєзнавців та член Фундації ім. Івана
Багряного. Ім'я Олександра Галкіна і
його твори відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Олександра
Івановича знають і шанують українці Америки, Канади та Австралії. Він є одним
із засновників Народного РУХу України на Охтирщині. Тож, до його кипучої
діяльності в царині театру, літератури, краєзнавства мусимо віддати належне
патріотизму і громадянській позиції.
З 1980 по 2005 роки (25 років) – незмінний
керівник охтирського літературно-мистецького об’єднання «Заспів». Це
літоб’єднання видало чотири альманахи місцевих авторів «Охтирськими стежинами».
З 2002 по 2016 р.р. займався творчою та
дослідницькою діяльністю.
6 лютого 2016 року на 80-ому році життя перестало битися серце
Олександра Івановича Галкіна. Він залишиться прикладом борця, творця і просто
Людини з великої літери.
Немає коментарів:
Дописати коментар