"Мова - краса спілкування, мова - багатство моє"

          

               Мова – найнезбагненніший і найдосконаліший із феноменів людського суспільства. У світі немає нічого такого, чого не можна б було означити словами. Чим багатша нація духовно, тим глибша мова.

               21 лютого представники всіх націй і народів відзначають Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене на Генеральній конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 17 листопада 1999 року.

                Головна декларована мета Міжнародного дня рідної мови — сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. Крім того, ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети.

                 Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам.

                 Українська мова – барвистий килим самоцвітів, що віками ткали генії нації і прості люди, які називають себе українцями. Кожне слово в ній – коштовний камінь з десятками граней. Наша мова – це криниця духовності і моралі, дзеркало українського менталітету, доброти, душевності, щирості.
                 Відзначити день рідної мови спільно з центральною міською бібліотекою прийшли учні 7-х, 9-х та 10-х класів літературного гуртка, що діє при Охтирській гімназії, вони підготували усний журнал під назвою "Мова - краса спілкування, мова - багатство моє". На захід також запросили представників літературного кола Охтирки Олександра Миколайовича Скибу, голову літературного осередку ім. Т. Г. Шевченка "Просвіта" та Тетяну Іванівну Акименко, охтирську поетесу, керівника літературного гуртка ДЮЦа. Кожен з них мав своє слово про значимість рідної мови, про її милозвучність і красу. Т. І. Акименко прочитала свої вірші. Бібліотекарі читального залу підготували бібліографічний огляд літератури "Солов'їна, барвінкова українська рідна мова".

 

 

"Гортаючи сторінки "Кобзаря"

                Уже в котре, беручи у руки "Кобзар", із кожним разом все більше розумієш, чому люди вважають цю книжку підручником життя, а Тараса Шевченка - своїм сучасником, яке б століття не стояло за вікном, а проголошені Тарасом більше ніж півтора століття тому думки про любов та повагу до власного народу, країни звучить як ніколи актуально. Чи знайдеться така українська хата, де б не було "Кобзаря", така українська родина, в якій не шанували би Великого Пророка. Кожна сторінка, кожен рядок поезії - частина нашої історії. Мудра, світла книга - то "Кобзар" Тараса Шевченка. "На столі, як свято, білий коровай і пішло повір'я з дідівського часу, як "Кобзар" у хаті - буде щастя, знай".
                 Про історію видання книги Тараса Шевченка "Кобзар", про її значимість для українського народу, про твори, які наповнили її зміст йшлося на літературно-мистецькій годині "Гортаючи сторінки "Кобзаря", яка проходила 19 лютого у Охтирській центральній міській бібліотеці в рамках відзначення 200-ї річниці з дня народження Т. Г. Шевченка. В бібліотеку завітали учні 9-х класів Охтирської гімназії. На захід були запрошені також люди, які безмежно закохані у творчість Т. Шевченка та його "Кобзар", які знають багато віршів Т. Г. Шевченка  напам'ять. Зокрема це Олександр Миколайович Скиба голова літературного осередку ім. Т. Г. Шевченка "Просвіта" та Марія Миколаївна Селезньова, читачка бібліотеки, дитина війни, яка змалечку закохана у творчість Великого Кобзаря. Кожен з них розповів молоді, що є для них "Кобзар", яке значення він має у їхньому житті і чому вони так закохані у вірші Т. Шевченка. Олександр Миколайович доповнив розповідь бібліотекарів цікавими фактами з життя великого поета та з історії створення "Кобзаря", а Марія Миколаївна розповіла про дитинство у дитячому будинку та уроки літератури за творчістю Т. Шевченка, на які діти чекали цілий рік і сприймали їх, як свято. У свої 78 років вона бездоганно, не допускаючи помилок, з інтонацією продекламувала вірші Т. Шевченка "Заповіт", "Садок вишневий коло хати", "Думи, мої думи" та ін., а по закінченню заходу заспівала пісню на слова Т. Шевченка разом з учнями. Діти аплодували, бо були вражені невичерпним оптимізмом літньої жінки та її любов'ю да Кобзаря.