"ВІЛ/СНІД: вкотре і відверто"

   



 

          Україна, на жаль, посідає одне з перших місць у Центральній та Східній Європі за темпами поширення ВІЛ-інфекції. Згідно з офіційними даними, на січень 2012 року в нашій країні було зареєстровано більше 204 тисяч ВІЛ-інфікованих, а, на думку міжнародніх експертів, їх значно більше - до 235 тисяч.

            Більшість людей, які стали жертвами ВІЛ-інфекції, заразилися через свою безпечність та недостатню поінформованість про шляхи передачі вірусу. Охтирська Центральна міська бібліотека кожного року напередодні Дня боротьби зі СНІДом проводе цикл заходів для молоді, аби убезпечити їх майбутнє від небажаних наслідків, і має на меті поінформувати як наймога більше про те, як уберегтися від смертельної інфекції. На урок-засторогу "ВІЛ/СНІД: вкотре і відверто" бібліотека запросила учнів 9-х класів Охтирської гімназії та Мучнік Анну Моісеївну, лікаря, завідуючу кабінетом "Клініка дружня до молоді", яка працює за програмою "Здоров'я нації". Вона розповіла учням про те, яким чином передається ця небезпечна хвороба, навела безліч прикладів, коли молоді люди нехтували засобами, які гарантують безпеку можливості передачі СНІДу, через що стали жертвами цієї небезпечної хвороби. По закінченню заходу бібліотекарі читального залу роздали кожному учню буклети Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні "ВІЛ через дружбу не передається", в якому є абетка самозахисту, стосовно СНІДу та коротка інформація про саму інфекцію, ії шляхи передачі.





"Не було слів, не було сліз - був голод"

   



             Щорічно в Охтирській Центральній міській бібліотеці проводяться заходи, присвячені жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні. І цей рік не став вийнятком. На годину- реквієм були запрошені студенти Охтирського центру професійно-технічного навчання. Метою заходу було розкрити учням причини і масштаби голоду 1932-1933 років, прилучити душею і розумом до трагічної долі українського народу. Вшанувати пам’ять минулого. Виховати українську над свідомість. Був проведений бібліографічний огляд літератури "Голодомор на Сумщині".

 

 

 





 



"Твої права, дитино!"

              Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивіль­ного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими зако­нами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

               Охтирська Центральна міська бібліотека кожного року проводить уроки права, темою яких є саме права дитини. Мета уроків: ознайомити учнів з міжнародними стандартами прав дитини: Декларацією прав дитини, Конвенцією ООН про права дитини, продовжити формування правових знань школярів, виховання громадянських рис і переконань, дотримання законів України. 20 листопада учні 9-х класів Охтирської гімназії були запрошені на урок правознавства "Твої права, дитино!" Бібліотекарі читального залу ознайомили дітей з законодавчими актами, які гарантують їм їх права, провели діалог, наводячи життєві приклади порушення прав дитини у повсякденному житті, був проведений огляд літератури по цій темі.

 

 

 

             



Народознавче свято "І на цім рушникові"

              Український рушник. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться народження, одруження людини, ювілейні урочистості.

Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник напохваті. По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали і діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Дарунковими рушниками перев’язували гостей і кумів, запрошених на зорини.

               Гарний був звичай використовувати рушник при будівництві житла. Його вішали вгорі, у кутку, коли стіни були вже зведені.

               У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом – частіше родом. Попереду батько ніс на рушник хліб-сіль; у кошику, накритому рушником, несла різне частування мати. На зеленому полі розстеляли його, клали їжу. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті одягали на нього обжинковий вінок.

               Коли син вирушав із дому у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг від лиха. Цей звичай існує і нині. Весільний рушник кожна дівчина готувала сама. Вишивати рушник, сорочки матері навчали дочок змалку.

             Окрім хат рушниками в минулому прикрашали також громадські установи – сільські управи, школи. Рушник у нашому побуті живе і сьогодні. Його використовують на весіллі, під час проводів хлопців до армії. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей.

             Добре було б, якби і в сім’ях повернулися до прадавньої традиції вишивати рушники. (Л. Орел)

               Саме цій темі було присвячене свято, яке підготували бібліотекарі Охтирської Центральної міської бібліотеки для людей похилого віку та інвалідів в Охтирському міському територіальному центрі соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян, пенсіонерів і інвалідів, залучивши до свята керівників університету третього покоління, які проводять там заняття з співу та рукоділля. Бібліотека ж проводить у центрі літературні заняття під назвою "Джерело натхнення" кожного тижня. Була цікава розповідь про традиції українського рушника, з театралізованим дійством, слухачі співали пісень, у залі  було організовано виставку рукоділля, вишитих рушників, платків. По закінченню свята всіх присутніх було запрошено до столу посмакувати українську страву вареники з сметаною.