Бібліографічний огляд «Історія Охтирки – одного з найкрасивіших і героїчних міст Сумщини» для Охтирського міського територіального центру соціального обслуговування населення.

23 березня бібліограф Охтирської публічної бібліотеки презентувала бібліографічний огляд «Історія Охтирки – одного з найкрасивіших і героїчних міст Сумщини» для слухачів Охтирського міського територіального центру соціального обслуговування населення.

 Присутні продивилися книжки та газети від початку створення Охтирки до сучасності та мали можливість роздивитися пам'ятну медаль «Місто героїв – Охтирка» 2023 року. Також дізналися про першу згадку про наше місце у 1641 році, про період гітлерівської окупації з 14 жовтня 1941 по 25 серпня 1943 р.

Місто Охтирка народилося як результат воєнного протистояння. Тут зійшлися інтереси Речі Посполитої, кордони якої доходили до сучасної території  Охтирщини, московської держави, котра також мала свій інтерес і присутність на цій же території, і Кримського ханства, піддані якого постійно здійснювали набіги у цей край і використовували його багатства для своїх життєвих потреб.

Згадали про те, як жили наші предки, що їх хвилювало, та які з традицій, започаткованих у давнину, дійшли до нашого часу, про історію охтирського козацтва, охтирських гусарів.

Також про перший крок до європейського вибору України, про який сьогодні стільки мови, було зроблено ще у 17 столітті. Гадяцький трактат (договір) 1658 року щодо устрою України, підписаний гетьманом Іваном Виговським з поляками, передбачав створення на її теренах держави європейського типу, яка у своїх правах була б прирівняна до Речі Посполитої й князівства Литовського. Події, про які піде мова, відбувалися у 1658-1661 рр. Здебільшого навколо Охтирки, Олешні, Груні, Куземина, Котельви, Зінькова, Гадяча, Полтави, Сум, Вільного, Бєлгорода.

Рік 1687-й. кримський похід. Підписавши 21 квітня 1686 року «вічний мир» з Річчю Посполитою, московське царство почало  готуватися до війни з Османською імперією і Кримським ханством. То передбачалося умовами договору з поляками. Їм, як і росіянам, були невигідні умови Бахчисарайського договору 1681 року, за яким кордон між Туреччиною і росією проліг вздовж Дніпра.

Згадали ще про кількох наших земляків. Вони жили у непростий час. Переважній більшості з них випало на долю стати учасниками таких соціальних потрясінь, які ламали усталені норми життя.

22 січня 1918 року Українська Центральна Рада, усвідомлюючи загрозу, що повстала перед Україною з боку більшовицької росії, прийняла IV Універсал, яким проголосила Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу».

Так, вперше в історії України було проголошено її незалежність.

Багатовікове панування різних імперій на нашій території, а особливо московщини, котра ніби паленим залізом випікала все українське, національне, не могло не залишити свого руйнівного сліду.

Свого часу чимало важливих історичних пам’яток, які стосувалися української історії, було вивезено до російських музеїв, бібліотек. Визискувалося не тільки те, що можна було забрати. Знищувалися й такі мовчазні свідки нашої історії, як козацькі могили, кургани, давні городища…

Сьогодні ми також знаходимося у непростій ситуації, яку переживаємо разом з нашою країною. Українці, відстоюючи й нині свою волю і незалежність, демонструють високу громадську свідомість, налаштованість на збереження власної духовності та свободи.

24 лютого 2022 року українці прокинулись в іншій реальності: небо розривало ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети, станції метро перетворились в укриття. В цій новій реальності більше не існувало поняття абсолютної безпеки. Перші дні війни були дуже емоційними й страшними. Коли не знаєш, що робити, не встигаєш за новинами. А через ці новини не можеш нічого робити… Щоб не дозволити нікому переписати нашу історію, вплести те, чого не існувало, як роблять росіяни, коли на чорне кажуть біле, ми вирішили зібрати спогади людей про перші дні повномасштабної війни. Щоб пам’ятати…