Герої не вмирають... Просто з поля йдуть у небо

        

Синочку, вже тебе нема,

Закрилися навіки очі твої,

Душа у вічність відійшла,

Ти так хотів добра й свободи

Й за це поклав своє життя.

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим

Я вірю - ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім...

 



         Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам'ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

          Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла під кулі, щоб захистити своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху і зараз триває наступна фаза історичних подій після Майдану. Україна виборює своє право на Незалежність. 22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції. 30 листопада у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

          Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

           Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити "зачистку" Майдану", застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Лунали постріл за пострілом і нестерпний біль... Кров. Вогонь. Стрілянина на ураження... Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священники, сотні вбитих молодих і літніх людей.

            Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18 - 20 лютого на вулицях Інституцькій, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. Це була війна. Справжня кровопролитна. Війна влади проти свого народу. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

            Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них - науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця "Небесна сотня" своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну державу.

             Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам'яті, бо "Герої не вмирають!"

             Пам'яті "Небесній сотні" був присвячений цикл заходів, які пройшли 17 та 19 лютого в Охтирській Центральній міській бібліотеці. На годину-реквієм "Сам не знаю де погину" та "Герої не вмирають... Просто з поля йдуть у небо" були запрошені учні 8-х класів ЗОШ № 1 та 10-ті класи Охтирської гімназії. На зустріч з дітьми бібліотекарі запросили охтирчан - учасників подій Майдану З. Полтавець, О. Скибу, В. Бакуліну та О. Косарєву, які поділилися з ними своїми спогадами, про ті трагічні події, які відбувалися рік тому на Майдані. Кожен з них мав промову, у кожного свої яскраві моменти, що запам'яталися їм на все життя. Під час заходу учні мали змогу переглянути коротенькі уривки з документальних стрічок про події Майдану. Була організована велика виставка під назвою "Шлях до Європи будувався на Майдані", яка складалася не лише з періодичних видань, а і з фото, які були зроблені нашими активістами, перебуваючи на Майдані. Наприкінці заходу всі присутні вшанували Героїв Небесної сотні хвилиною мовчання під сумну пісню "Гей, плине кача", була запалена свіча пам'яті.

 

 





Афганські сторінки хвилюють моє серце

         

 

               15 лютого минає 26 років із дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна назавжди залишиться болем у серцях нашого народу. 160 тисячам наших земляків судилося пройти це жорстоке випробування. 3383 із них повернулися додому у цинкових гробах. Ми маємо знати про страшні події безглуздої війни і пам'ятати, що серед нас живуть люди, які в 20 - 30 років стали свідками та учасниками воєнних подій та пишатися іхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
               На передодні Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав 13 лютого в Охтирській Центральній міській бібліотеці пройшов урок мужності для студентів Охтирського Центру професійно-технічної освіти "Афганські сторінки хвилюють моє серце ".  Бібліотекарі читального залу розповіли студентам про ті страшні події безглуздої Афганської війни і організували зустріч з очевидцями тих лихоліть - воїнами-афганцями Лисенко Юрієм Володимировичем та Ареховим Павлом Миколайовичом. Вони розповіли молоді про те, як потрапили в Афганістан, як там жили і воювали, поділилися спогадами про товаришів, яких вже немає в живих, про ситуації, які запам'яталися їм найбільше. Студенти з захопленням слухали розповіді кожного з них, ставили питання, вели бесіду. По закінченню заходу вони переглянули документальний фільм про війну в Афганістані. Також студенти мали змогу ознайомитися з книжковою виставкою "Афганістан болить моїй душі". Працівники читального залу подякували воїнам-афганцям за  те, що не відмовили у зустрічі та на знак пошани подарували їм квіти. На згадку про зустріч було зроблено фото студентів та героїв-афганців.

 

 

 

Серця двох

                 

 

                 Любов є найбільшою рушійною силою у всьому світі. Це те, заради чого чоловіки готові згортати гори, а жінки слідувати за своїм коханим навіть на край світу. Про неї написано і сказано так багато, що здавалося б нічого нового вже сказати просто не можливо, але будь який закоханий це з легкістю спростовує, знаходячи слова, вирази і вчинки, які представляють його особисту любов все в новому і новому світлі. Це унікальне почуття і стан душі. Воно глибоко духовне і всілякі спроби опошлити це, дароване нам Богом чудо, розбиваються як хвилі об скелю. Любов - це фундамент здорових відносин і запорука успіху. Вона дає перемогу при будь-якому розкладі і разом з тим, більш терплячого і спокійного ставлення, ніж відносини закоханої людини до причин і обставин, які можуть стати перешкодою в його почуттях не можна і уявити. Здавалося б протиріччя, адже любов виключає байдужість. Вона ревно і більш упереджена, ніж будь-яке інше почуття і разом з тим вона дає той рівень спокою і відчуття порядку, який не під силу отримати у відсутності любові. Це не дивно, адже нам відомо, що сказано про те, що Сам Бог - є любов. Так само нам відомо, що Бог створив людину за образом Своїм і подобою. Чоловіка і жінку створив Господь і любов між ними - це природний стан людини.

               День всіх закоханих тому підтвердження. Якщо зазирнути в історію походження цього, без перебільшення - унікального свята, то можна помітити безліч протиріч, проте, свято є, свято любимо і поважаємо в народі, воно очікуємо і хвилююче для багатьох з нас. Тому кожного року 14 лютого ми святкуємо це гарне романтичне свято.

              Цього року Охтирська Центральна міська бібліотека влаштувала свято в Охтирському міському територіальному центрі соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян, пенсіонерів і інвалідів для молоді з обмеженими фізичними можливостями. Хоч ці люди й живуть своїм непомітним скромним життям у суспільстві, але так як і звичайні люди закохуються, мають теплі стосунки в своєму середовищі, бажають веселощів і спілкування.

 

 

 



               Бібліотекарі читального залу Валентина Андріївна Яковенко та Любов Михайлівна Губенок були ведучими свята. Спочатку вони розповіли молоді про історію виникнення Дня Святого Валентина та повідали про те як святкують 14 лютого у різних країнах Світу. Потім була конкурсно-розважальна частина, де молоді люди змогли проявити свої здібності ерудита. Дуже сподобався молоді конкурс "З'єднай серце".

 

 

                Останньою частиною свята була гумористична сторінка, де бібліотекарі проявили себе, як справжні театрали і зіграли дві сцени з кінофільму "За двома зайцями" та твору Г. Квітки-Основ'ненка "Сватання на Гончарівці". Роль Галахвастова виконав Олександр Миколайович Скиба, відомий на Охтирщині громадський діяч, голова міського осередку Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Глядачі були вражені грою артистів, щиро сміялися і залишилися задоволені святом.

                 У перервах між сценками молоді люди співали пісні про кохання. Наприкінці працівники територіального центру  подякували працівникам Охтирської ЦБ  за цікавий і веселий захід.