Герої не вмирають... Просто з поля йдуть у небо

        

Синочку, вже тебе нема,

Закрилися навіки очі твої,

Душа у вічність відійшла,

Ти так хотів добра й свободи

Й за це поклав своє життя.

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим

Я вірю - ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім...

 



         Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам'ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

          Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла під кулі, щоб захистити своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху і зараз триває наступна фаза історичних подій після Майдану. Україна виборює своє право на Незалежність. 22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції. 30 листопада у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

          Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

           Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити "зачистку" Майдану", застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Лунали постріл за пострілом і нестерпний біль... Кров. Вогонь. Стрілянина на ураження... Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священники, сотні вбитих молодих і літніх людей.

            Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18 - 20 лютого на вулицях Інституцькій, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. Це була війна. Справжня кровопролитна. Війна влади проти свого народу. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

            Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них - науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця "Небесна сотня" своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну державу.

             Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам'яті, бо "Герої не вмирають!"

             Пам'яті "Небесній сотні" був присвячений цикл заходів, які пройшли 17 та 19 лютого в Охтирській Центральній міській бібліотеці. На годину-реквієм "Сам не знаю де погину" та "Герої не вмирають... Просто з поля йдуть у небо" були запрошені учні 8-х класів ЗОШ № 1 та 10-ті класи Охтирської гімназії. На зустріч з дітьми бібліотекарі запросили охтирчан - учасників подій Майдану З. Полтавець, О. Скибу, В. Бакуліну та О. Косарєву, які поділилися з ними своїми спогадами, про ті трагічні події, які відбувалися рік тому на Майдані. Кожен з них мав промову, у кожного свої яскраві моменти, що запам'яталися їм на все життя. Під час заходу учні мали змогу переглянути коротенькі уривки з документальних стрічок про події Майдану. Була організована велика виставка під назвою "Шлях до Європи будувався на Майдані", яка складалася не лише з періодичних видань, а і з фото, які були зроблені нашими активістами, перебуваючи на Майдані. Наприкінці заходу всі присутні вшанували Героїв Небесної сотні хвилиною мовчання під сумну пісню "Гей, плине кача", була запалена свіча пам'яті.