Лекція з історії «Степан Бандера – провідник ОУН. Зв’язки ОУН-УПА з Сумщиною» в бібліотеці

04 січня в Охтирській центральній публічній бібліотеці Охтирської міської ради відбулася лекція з історії «Степан Бандера – провідник ОУН. Зв’язки ОУН-УПА з Сумщиною», яку провела вчитель історії Чернеччинського ліцею Катерина МАМЄДОВА. Лекція була присвячена 115-ій річниці від дня народження українського політичного діяча, ідеолога і провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери.

Присутні дізналися про життєвий та політичний шлях в біографії Степана Андрійовича Бандери, про різні сторінки доль відомих історичних фігур минувшини в контексті біографії Степана Бандери, а саме про першого очільника тоді ще єдиної ОУН Євгена Коновалець, його соратників Ярослава Стецька, Андрія Мельника, Андрія Лівицького та Павла Скоропадського. Особливої уваги заслуговують публіцистичні праці Степана Бандери 50-х років. Зокрема, погляди Степана Андрійовича на взаємини США та СРСР часів Холодної війни, які стали пророчими і на можливість знайти спільну мову з поляками.

А також присутні дізналися про діяльність груп ОУН на початку німецько-радянської війни на Сумщині. Це були кільканадцять осіб, які взялися до участі в самоврядних органах, окупаційній пресі, школах. Ідея була опанувати українське середовище і підготовляти боротьбу за Українську самостійну соборну державу.

Після 1945-го Бандера далі проживав у Німеччині. Боротьба за відновлення української державності залишалася його незмінним кредо.

Організація українських націоналістів створила представництва практично у всіх країнах світу, де компактно проживали українці. Сам провідник під час візитів до Англії, Канади, Італії, Бельгії, Нідерландів, Франції, Іспанії, Ірландії особисто налагоджував взаємовигідну співпрацю з політиками та спецслужбами інших країн.

Степан Бандера був одним із найзапекліших ворогів для СРСР у повоєнні роки. Адже він залишався живим символом і продовжував впливати на суспільну думку на Заході. Від кінця 1940-х радянці почали розробляти плани із фізичного знищення провідника ОУН. Історикам відомо про понад десять нереалізованих спроб убивства.

15 жовтня обставини склалися для агента КДБ сприятливіше. Зранку Бандера виїхав автомобілем з дому у супроводі охорони – але на обід повернувся сам, без жодного супроводу. Як свідчив пізніше Сташинський, Бандера був завантажений пакетами із продуктами та намагався дістати ключ із замка дверей. У цей момент убивця підійшов до нього, спитав, чи потрібна допомога, а коли провідник обернувся – вистрелив йому в обличчя отруту зі шприца.

16 жовтня Медично-судовий інститут Мюнхенського університету провів експертизу тіла Стефана Попеля. Дослідження засвідчило, що чоловік помер «на затруєння ціянкалієм». Українська ж преса на своїх шпальтах ще й наголошувала – йшлося про вбивство «від ворожої руки».

Похорон Провідника ОУНР відбувся 20 жовтня. О 9-ій ранку в українській церкві Святого Івана Хрестителя отець-пралат Петро Голинський разом із п'ятьма священниками відправив заупокійну Службу Божу, пізніше преосвященний єпископ Платон Корниляк у колі всіх присутніх священників відправив панахиду, а рівно о 15:30 розпочався чин похорону.

Газета «Українська думка» писала: «Над Мюнхеном стояла золотиста осінь, але день 20 жовтня 1959 року був сірим, непривітним… В околицю лісового цвинтаря тягнулися різними шляхами й засобами сотні українських людей, щоб відпровадити на останньому відтинку довгого і бурхливого шляху тіло славного українця. Більшість із них, може, ніколи у своєму житті не зустрічалися віч-на-віч зі Степаном Бандерою, але для кожного з них саме лише Його ім'я було і прапором, і бойовою сурмою, і прикладом не вгнутого борця за найвищі ідеали нації».