субота, 10 травня 2014 р.

День пам'яті та надії

          


         
           Минають роки, відлітають у вічність. Але є один день, який ніколи не буде стертий із пам'яті нашого народу. Це 9 травня 1945 року - дата, яка проголосила визволення нашої рідної землі від фашистських загарбників і перемогу усього людства над злом війни. Сьогодні ми відзначаємо річницю від тоді, коли над нашою країною та усією Європою знову зійшло світле сонце миру.
            Війна... За цим коротким і страшним словом - згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, зриті бомбами квітучі сади і лани, сльози матерів і дітей. Друга світова війна - це десятки мільйонів людських життів, занапащених у кривавій боротьбі з ворогом.
            Кожного року Охтирська центральна міська бібліотека напередодні свята Перемоги бере участь у загальноміських заходах та проводить уроки для молодого покоління, аби вони завжди пам'ятали про Велику Вітчизняну війну. 7 травня бібліотека представила книжкову виставку "Пам'ять заради сьогодення" у Охтирському міському територіальному центрі соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян, пенсіонерів і інвалідів, де відбулися урочисті привітання представника міського голови та концерт за участю аматорів культури міста для ветеранів та дітей війни.
             "Народ, освячений пам'яттю - нездоланний" під такою назвою пройшов урок мужності у бібліотеці 7 травня, на який завітали учні 9-х класів Охтирської гімназії. На зустріч із дітьми були запрошені свідки Великої Вітчизняної війни, дитинство яких пройшло в страшні роки - Лебідь Лідію Матвіївну (заслужений вчитель України) та Ткаченко Інну Миколаївну (колишня вихователь дитячого садка). Вони розказали дітям про свої спогади, які ось уже багато років не дають їм спокою і найчіткіше запам'яталися їм спогади зі свого дитинства в воєнні роки. Лідія Матвіївна згадувала окупаційну Охтирку і те, яке життя було в той нелегкий час.
              Був проведений бібліографічний огляд "Рядки, обпалені війною". По закінченню заходу учні сфотографувалися на згадку з Лебідь Л. М. та Ткаченко І. М.
 






 
















Немає коментарів:

Дописати коментар