СНІД: людство під знаком біди

 

                      27 листопада в Охтирській Центральній міській бібліотеці відбулася година здоров'я до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, який відзначають люди усього Світу 1 грудня. До бібліотеки завітали студенти Охтирського Центру професійно-технічного навчання. На годину здоров'я "СНІД: людство під знаком біди" бібліотекарі читального запросили кваліфікованого лікаря Мучнік Анну Моісеївну, завідуючу кабінетом "Клініка дружня до молоді", яка працює за програмою "Здоров'я нації". Вона розповіла учням про те, яким чином передається ця небезпечна хвороба, навела безліч прикладів, коли молоді люди нехтували засобами, які гарантують безпеку можливості передачі СНІДу, через що стали жертвами цієї небезпечної хвороби. Мета цього заходу сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ серед молоді, формування толерантного ставлення до людей з ВІЛ, інформування з метою усвідомленості ситуації з поширенням ВІЛ в Україні.

                       Наприкінці заходу був проведений огляд книжкової виставки "Зупинити синдром смерті - СНІД". 

 

 

 

 

За волю, гідність, правду й честь стояли на Майдані

 

Ми всі хотіли жити у Європі,

Ми прагнули в країні змін,

Та влада почала чинити опір,

І не бажала йти до перемін.

В серцях у кожного ще жевріла надія,
Ми європейці — нам в Європу шлях!
Та влада вирішила, що майбутнє це — Росія,
І розпочався в Україні жах!

 

Протести починались дуже мирно,
Студенти вийшли на майдан,
Вони стояли на своїм настирно,
Казали — досить з нас кайдан!

 

Чи думали ці хлопці та дівчата,
Що їх чекає кров, насильство,жах,
Вони вже далі не могли мовчати,
А будували до Європи шлях.

 

Їх плани й мрії захотіли зруйнувати,
Нахабно і підступно, з-за спини,
«Беркут» отримав наказ — розігнати,
І втілились в реальність всі кошмарні сни.

 

Пролилась кров — кричали постраждалі,
Та «Беркут» бив усіх — старих, малих,
І ми сказали — досить, так не можна жити далі,
Ми натерпілись бід вже немалих.

 

І тут народ повстав, неначе по команді,
Всі на майдан! Усі до боротьби!
Щоби протистоять оцій донецькій банді,
І показати, ми — народ, а не раби!

 

 

13 листопада 2014 року Президент підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи. "Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Мені як Президенту України залишається лише документально засвідчити це і підписати Указ про День гідності та свободи, який українці віднині й навіки будуть відзначати 21 листопада", - сказав Глава держави.

               Події, що сталися в Україні протягом листопада-лютого вразили світову спільноту, адже у центрі Європейського континенту схожа ситуація мала місце ще на початку 1990-х років минулого століття. Але більше за все латентний конфлікт, що певний час тривав у суспільстві і набув конкретних обрисів у ті місяці, вразив українство: саме тих людей, які зо два десятки років жили у мирі на власній землі, не знали терактів, не знали збройного протистояння мали можливість вільно вийти на вулиці міст, незважаючи на політичні уподобання. Події які сталися на Майдані не те що вражають - вони болем відлунюють у серці.             

                Бурхлива хвиля масових протестів, що прокотилася по країні після кривавої ночі на Майдані, показала: студентство здатне відстоювати свої громадянські права і змусити владу всерйоз сприймати його вимоги, багато ректорів і викладачі вузів - хто відкрито, а хто неявно - підтримують студентський рух. Обурені жорстокістю і цинізмом влади люди з різних куточків України почали з'їзжатися на Майдан. Відбувся день, що змінив нашу країну. Український Майдан можна розглядати як вибух - миттєве вивільнення соціальної енергії у спосіб, що притаманний умовам ядерного вибуху - некерованої ланцюгової ядерної реакції. Такий вибух ми спостерігали у 2004 р., це ж ми спостерігали й у 2013 - 2014 р.р.: відверта несправедливість, потоптана мрія, інші болючі виклики внутрішнього і зовнішнього середовищ здатні миттєво мобілізувати людей на спільну дію, під час якої вивільняється колосальна соціальна енергія. Вона здатна безповоротно змінити соціальну систему шляхом її переходу через точки неповернення.                                                                                                    

               Минув рік після подій на Майдані. Кожен з нас оцінює їх по різному, має свої думки з цього приводу, але ми розуміємо, що по іншому в той час ми не могли. Маємо це усвідомлювати і пам'ятати.

              До Дня Гідності та Свободи в Охтирській Центральній міській бібліотеці відбувся вечір історичної події  "За волю, гідність, правду й честь стояли на Майдані", на який були запрошені студенти Охтирського Центру професійно-технічного навчання та охтирчани учасники Євромайдану, які стали безпосередніми свідками тих подій. Вони розповіли студентам про перебіг подій на Майдані, що вони для кожного значили, хто як для себе їх усвідомлював. Серед учасників були такі охтирчани: депутат Охтирської міської ради Лисенко В. І., охтирський поет Дудченко А. Г., голова літературного осередку ім. Т. Г. Шевченка "Просвіта" Скиба О. М., журналіст Бакуліна В. М., отець Олександр церкви Успіння Пресвятої Богородиці та громадські активісти Косарєва О. І., Глушкова Т. І., Плахотіна Р. І., Чумаченко В.

                На чотири частини протистояння на Майдані поділила умовно Косарєва О. І. Перша частина - це початок, площа з народом до 29 листопада, друга - відсіч беркутівців в КМДА, третя - події на вул. Грушевського 18, 19 січня, четверта частина фінальна і найбільш драматична - етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано. 

               Лисенко В. І. розповів, як все починалося, чому саме студенти почали першими відстоювати шлях до Європи,  чому люди вийшли на Майдан після побиття студентів, які події стали точкою неповернення та чому революцію назвали революцією Гідності. Про сьогоднішній перебіг подій він говорить, що це є логічним продовженням боротьби за незалежність і гідність, за право буди господарем на своїй землі. Революція продовжується, змінюються події за подіями , а разом з ними зароджується нове українське суспільство.

                 Гарно розповідав про події на Майдані і Скиба О. М. Він передав свої враження і найбільш знакові моменти на Майдані, про моменти страху, коли на людей без зброї йшли озброєні силовики і найстрашніше - використовували цю зброю проти мирних протестувальників. Свій виступ він завершив сподіваннями на краще майбутнє України.

                 Тетяна Іванівна Глушкова розповідала про надзвичайно доброзичливу атмосферу Майдану, про людську згуртованість і взаємодопомогу, яка буквально вражала.

                 Для журналіста Бакуліної В. М. Майдан розпочався із зустрічі на Харківському Майдані з українським письменником Юрієм Андруховичем, який активно висловлював свою громадянську позицію стосовно Європейського шляху України в той час. Вражало те, що першими загиблими на Майдані стали білорус і вірменин. На Майдані була лише два дні, але запам'ятала їх на все життя.

                  Своїми споминами і враженнями про перебування на Майдані також поділилися і отець Олександр, який читав молитви на Майдані разом з іншими церковнослужителями, і Дудченко О. І., і Плахотіна Р. І., яка відстоювала свою позицію на місцевому майдані.

                   На прикінці заходу була запалена свіча пам'яті за загиблими Героями Майдану - Небесної сотні. Славні воїни світла, добра, благополуччя України вірні, люблячі, найкращі патріоти дуже великою ціною, пожертвувавши своїм життям здобували вони перемогу, надали зразок небаченої мужності усім майбутнім поколінням, вони змінили долю країни, нашу свідомість. Раз і назавжди показали і довели усьому світові, що народ справжніх переможців нікому не під силу злякати і не вдасться поставити на коліна. Як не можна спинити річку, що зламавши кригу навесні бурхливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що прокинувшись до життя, ламає свої кайдани.

 

 

 



 

 

 

  





Великий гуморист і сатирик

 

 

"Мабуть із часів Котляревського не сміялась Україна

 

таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом,

 

яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні".

 

Олесь Гончар

 

               

               В ці дні минає рівно 125 років, як на хуторі Чечва біля дрібного містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині - Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській сім'ї на 17 дітей, народилася усмішка. Вишнева. Народився наш земляк - великий український сміхотворець Остап Вишня.

               Остап Вишня - найбільш відомий український гуморист і сатирик ХХ століття для мільйонів читачів. Він зміг у мудрих і працьовитих, дотепних і кмітливих, щирих і безпосередніх героях своїх творів втілити риси характеру українського народу, передати його ментальність. Тому багато струн людської душі торкало і торкає вишнівське мудре, щире, дотепне слово. Письменник, який заохотив мільйонні маси до читання української літератури, "король українського тиражу". За життя письменника було видано понад 100 збірок, деякі з них перевидавалися. Загальний тираж виданих книжок Остапа Вишні сягнув 2 000 000 примірників.

                Щороку в листопаді вшановуємо день народження великого сміхотворця, земляка Остапа Вишні. І цей рік не став винятком. 13 листопада в Охтирській Центральній міській бібліотеці відбулася літературна година "Великий гуморист і сатирик", присвячена 125-річниці з дня народження Остапа Вишні. На неї завітали студенти Охтирського Центру професійно-технічної освіти. Старший бібліотекар читального залу Губенок Л. М. розповіла присутнім про цікаві сторінки з життя великого сміхотворця, про його багату і колоритну творчість, Бібліограф Журавель Н. Д. продекламувала знамениту гумореску "Зенітка" та провела огляд літератури.

 



 

Рукописна мудрість віків

 

У 1997 році був заснований День української писемності та мови. Відповідний указ підписав тоді президент Леонід Кучма. Це свято було засноване на честь літописця Нестора, якого возвели в ранг преподобного. Він був послідовником знаменитих Кирила та Мефодія — творців слов'янської писемності.

Зародившись у давні часи, українська мова витерпіла страшне лихоліття, переживши утиски загарбників наших  земель - Польщі, Московії. Перегорівши, як криця, мова дійшла до нас чистою, мужньою, багатою.

Письмо -  найбільший винахід людства, адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Саме писемні знаки дали людям можливість зберігати й передавати знання.

Кожного року, відзначаючи це свято, усвідомлюємо, яке велике значення в нашому житті має письмо і мова.

7 листопада в Охтирській Центральній міській бібліотеці відбулася інформаційна година, присвячена Дню української писемності та мови під назвою «Рукописна мудрість віків». На захід завітали студенти Охтирського Центру професійно-технічного навчання. Аби захід був максимально цікавим і багатогранним на зустріч з студентами були запрошені представники літературного кола Охтирки Олександр Миколайовича Скиба, голова літературного осередку ім. Т. Г. Шевченка "Просвіта" та охтирський поет, краєзнавець, майстер різьблення по дереву Іван Іванович Краснокутський. Вони залюбки поділилися своїми знаннями про походження писемності та мови, кожен з них по своєму цікаво поділився з молоддю своїм відношенням і любов'ю до української мови, цитували вирази та декламували вірші про мову. Бібліотекарі читального залу доповнили цікаву розповідь гостей, розповіли про історію виникнення української писемності, показали презентацію. По закінченню заходу був проведений бібліографічний огляд "Мова моя - це душі джерело".