За волю, гідність, правду й честь стояли на Майдані

 

Ми всі хотіли жити у Європі,

Ми прагнули в країні змін,

Та влада почала чинити опір,

І не бажала йти до перемін.

В серцях у кожного ще жевріла надія,
Ми європейці — нам в Європу шлях!
Та влада вирішила, що майбутнє це — Росія,
І розпочався в Україні жах!

 

Протести починались дуже мирно,
Студенти вийшли на майдан,
Вони стояли на своїм настирно,
Казали — досить з нас кайдан!

 

Чи думали ці хлопці та дівчата,
Що їх чекає кров, насильство,жах,
Вони вже далі не могли мовчати,
А будували до Європи шлях.

 

Їх плани й мрії захотіли зруйнувати,
Нахабно і підступно, з-за спини,
«Беркут» отримав наказ — розігнати,
І втілились в реальність всі кошмарні сни.

 

Пролилась кров — кричали постраждалі,
Та «Беркут» бив усіх — старих, малих,
І ми сказали — досить, так не можна жити далі,
Ми натерпілись бід вже немалих.

 

І тут народ повстав, неначе по команді,
Всі на майдан! Усі до боротьби!
Щоби протистоять оцій донецькій банді,
І показати, ми — народ, а не раби!

 

 

13 листопада 2014 року Президент підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи. "Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Мені як Президенту України залишається лише документально засвідчити це і підписати Указ про День гідності та свободи, який українці віднині й навіки будуть відзначати 21 листопада", - сказав Глава держави.

               Події, що сталися в Україні протягом листопада-лютого вразили світову спільноту, адже у центрі Європейського континенту схожа ситуація мала місце ще на початку 1990-х років минулого століття. Але більше за все латентний конфлікт, що певний час тривав у суспільстві і набув конкретних обрисів у ті місяці, вразив українство: саме тих людей, які зо два десятки років жили у мирі на власній землі, не знали терактів, не знали збройного протистояння мали можливість вільно вийти на вулиці міст, незважаючи на політичні уподобання. Події які сталися на Майдані не те що вражають - вони болем відлунюють у серці.             

                Бурхлива хвиля масових протестів, що прокотилася по країні після кривавої ночі на Майдані, показала: студентство здатне відстоювати свої громадянські права і змусити владу всерйоз сприймати його вимоги, багато ректорів і викладачі вузів - хто відкрито, а хто неявно - підтримують студентський рух. Обурені жорстокістю і цинізмом влади люди з різних куточків України почали з'їзжатися на Майдан. Відбувся день, що змінив нашу країну. Український Майдан можна розглядати як вибух - миттєве вивільнення соціальної енергії у спосіб, що притаманний умовам ядерного вибуху - некерованої ланцюгової ядерної реакції. Такий вибух ми спостерігали у 2004 р., це ж ми спостерігали й у 2013 - 2014 р.р.: відверта несправедливість, потоптана мрія, інші болючі виклики внутрішнього і зовнішнього середовищ здатні миттєво мобілізувати людей на спільну дію, під час якої вивільняється колосальна соціальна енергія. Вона здатна безповоротно змінити соціальну систему шляхом її переходу через точки неповернення.                                                                                                    

               Минув рік після подій на Майдані. Кожен з нас оцінює їх по різному, має свої думки з цього приводу, але ми розуміємо, що по іншому в той час ми не могли. Маємо це усвідомлювати і пам'ятати.

              До Дня Гідності та Свободи в Охтирській Центральній міській бібліотеці відбувся вечір історичної події  "За волю, гідність, правду й честь стояли на Майдані", на який були запрошені студенти Охтирського Центру професійно-технічного навчання та охтирчани учасники Євромайдану, які стали безпосередніми свідками тих подій. Вони розповіли студентам про перебіг подій на Майдані, що вони для кожного значили, хто як для себе їх усвідомлював. Серед учасників були такі охтирчани: депутат Охтирської міської ради Лисенко В. І., охтирський поет Дудченко А. Г., голова літературного осередку ім. Т. Г. Шевченка "Просвіта" Скиба О. М., журналіст Бакуліна В. М., отець Олександр церкви Успіння Пресвятої Богородиці та громадські активісти Косарєва О. І., Глушкова Т. І., Плахотіна Р. І., Чумаченко В.

                На чотири частини протистояння на Майдані поділила умовно Косарєва О. І. Перша частина - це початок, площа з народом до 29 листопада, друга - відсіч беркутівців в КМДА, третя - події на вул. Грушевського 18, 19 січня, четверта частина фінальна і найбільш драматична - етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано. 

               Лисенко В. І. розповів, як все починалося, чому саме студенти почали першими відстоювати шлях до Європи,  чому люди вийшли на Майдан після побиття студентів, які події стали точкою неповернення та чому революцію назвали революцією Гідності. Про сьогоднішній перебіг подій він говорить, що це є логічним продовженням боротьби за незалежність і гідність, за право буди господарем на своїй землі. Революція продовжується, змінюються події за подіями , а разом з ними зароджується нове українське суспільство.

                 Гарно розповідав про події на Майдані і Скиба О. М. Він передав свої враження і найбільш знакові моменти на Майдані, про моменти страху, коли на людей без зброї йшли озброєні силовики і найстрашніше - використовували цю зброю проти мирних протестувальників. Свій виступ він завершив сподіваннями на краще майбутнє України.

                 Тетяна Іванівна Глушкова розповідала про надзвичайно доброзичливу атмосферу Майдану, про людську згуртованість і взаємодопомогу, яка буквально вражала.

                 Для журналіста Бакуліної В. М. Майдан розпочався із зустрічі на Харківському Майдані з українським письменником Юрієм Андруховичем, який активно висловлював свою громадянську позицію стосовно Європейського шляху України в той час. Вражало те, що першими загиблими на Майдані стали білорус і вірменин. На Майдані була лише два дні, але запам'ятала їх на все життя.

                  Своїми споминами і враженнями про перебування на Майдані також поділилися і отець Олександр, який читав молитви на Майдані разом з іншими церковнослужителями, і Дудченко О. І., і Плахотіна Р. І., яка відстоювала свою позицію на місцевому майдані.

                   На прикінці заходу була запалена свіча пам'яті за загиблими Героями Майдану - Небесної сотні. Славні воїни світла, добра, благополуччя України вірні, люблячі, найкращі патріоти дуже великою ціною, пожертвувавши своїм життям здобували вони перемогу, надали зразок небаченої мужності усім майбутнім поколінням, вони змінили долю країни, нашу свідомість. Раз і назавжди показали і довели усьому світові, що народ справжніх переможців нікому не під силу злякати і не вдасться поставити на коліна. Як не можна спинити річку, що зламавши кригу навесні бурхливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що прокинувшись до життя, ламає свої кайдани.