Світлана Литовченко, провідний бібліотекар центральної бібліотеки, знайомить з традиційними українськими пряниками – «панянками», які супроводжували її на різдвяні святки протягом усього життя.
Родом Світлана Василівна з Куземина, і добре
пам’ятає, як змалечку ходила носити вечерю до сусідки баби Олени у Святвечір,
яка обдаровувала дітей різнобарвними пряниками. Ті подарунки були не лише їжею,
а й коштовною іграшкою.
Діти, зазвичай, не куштували його відразу, а
ставили на видне місце, переважно під ялинку, і ще довго розглядали свої
різдвяні скарби.
Згодом, той дивовижний пряник ставав солодким
сухариком, який чудово ласував із молоком чи чаєм.
Називали їх у селі, переважно, «баришні» - за їх форму, але виготовляли також у
вигляді коників.
Дарували панянок вечірникам – дітям, які приносили
страви родичам чи сусідам, а також дарувала своїм рідним та близьким.
Світлана Василівна і сама вже в дорослому віці
випікала такі пряники, та пригадувала своє дитинство.
А цими пряниками Світлану Василівну пригостила
сестра Наталія, яка нині живе у Хухрі.
Дорогі друзі, пригадуймо українські традиції.
Сповідуємо Україну!
Немає коментарів:
Дописати коментар