100 років від дня народження Анн Голон

«Творець серії знаменитих романів про Анжеліку – Анн Голон»

17 грудня народилася знаменита французька письменниця Анн Голон. Це літературний псевдонім Сімони Шанже, яка написала у співпраці з чоловіком Всеволодом Голубіновим (1903-1972), відомим як Серж Голон, серію популярних історичних романів про Анжеліку — зеленооку красуню-аристократку та авантюристку XVII століття. Долю самої Анн гладкою не назвеш.

Майбутня письменниця народилася у сім'ї морського офіцера. Вона виявила здібності до живопису та малюнку. Коли її батько зайнявся авіацією та написав книгу про літаки, то 10-річна Симона розфарбувала для нього понад 500 екземплярів. У шість років написала своє перше оповідання, а у вісімнадцять - під псевдонімом Жоель Дантерн опублікувала свою першу книгу «У країні за моїми очима». Тоді ж почала працювати як журналістка.

Коли почалася Друга світова війна, Франція виявилася окупованою, Симона вирішила вирватися з окупованої зони та вирушити на південь до іспанського кордону. Влітку 1941 р. вона вирушила в дорогу велосипедом, запевнивши свого батька, що буде дуже обережна. Враження, яке Симона отримала під час подорожі, залишилося з нею на все життя, а зло, свідком якого вона стала в окупованій країні, лише зміцнили її характер та прагнення до незалежності та справедливості.

На межі окупованої зони Сімону заарештували німці. Їй міг загрожувати розстріл, або принаймні табір. Але дівчина сміливо заявила німецькому офіцеру, що вона художниця подорожує для того, щоб побачити красу своєї країни, і вказала на свої малюнки. Приголомшений такою поведінкою офіцер не тільки відпустив її, але й забезпечив перепусткою, додавши при цьому: «Оце француженка так француженка!». Симона дісталася Іспанії, ступила на землю, вільну від німецьких окупантів, і рушила назад. Після повернення додому дівчина продовжувала займатися літературною працею. Вона організувала журнал «Франція 47», написала кілька сценаріїв.

У 1949 році молода письменниця отримала премію за нову книгу – «Патруль невинного святого». На отримані гроші вона вирішила поїхати до Африки, звідки збиралася надсилати репортажі. Симона вирушила до Конго, де й зустріла свою долю. Людину, якій судилося зіграти таку величезну роль її житті, звали Всеволод Сергійович Голубинов. Він народився в Бухарі, в сім’ї російського дипломата. Батько його був російським консулом у Персії (Ірані). Вони не могли не зацікавитися один одним. Роман, що почався між ними, вилився в глибоке почуття і незабаром вони одружилися. Сімейне життя склалося щасливо, як і творче співтовариство.

Життя в Конго, однак, ставало складнішим. Рух за незалежність витісняв європейців з Африки. Справа, якою займався Всеволод, перестала приносити дохід, подружжя повернулося до Франції і оселилося у Версалі. Всеволод Голубінов, досвідчений геолог, не міг знайти роботу у Франції. Вони спробували займатися спільною літературною працею і випустили книгу про диких тварин під ім'ям «Серж і Анн Голон». Однак становище було важким, крім того, Симона на той час народила свою першу дитину. І тоді вона вирішила написати історико-пригодницький роман. До цієї справи вона підійшла винятково сумлінно.

Симона та Всеволод три роки пропрацювали у бібліотеці Версаля, вивчаючи історичні матеріали, присвячені історії ХVІІ століття. Робота розподілялася так: Симона вивчала матеріал, писала, будувала фабулу, становила план, а Всеволод дбав про історичний матеріал та консультував її.

Працювало подружжя над своїм історичним романом дуже серйозно, проводячи довгі години в бібліотеці й звіряючи історичні факти з джерелами. У результаті їх об'ємна праця, 900-сторінковий роман став лише початком цілої серії, яка згодом стала дуже популярною у всьому світі й була перекладена багатьма мовами. Саме так на світ з'явився перший роман із серії про Анжеліку – «Анжеліка, маркіза янголів».

Всеволод знайшов видавця, який був зацікавлений у такому творі. Але, відправивши 1953 р. у видавництво свою першу книгу, Анн Голон отримала категоричну відповідь: «Читач має вірити, що до написання книги причетний чоловік. Його ім'я виглядатиме серйозніше». У результаті у Франції роман був опублікований під іменами Анн та Серж Голон. З того часу ім'я чоловіка Анн супроводжувало всі книги, написані про Анжеліку, тоді як Серж тільки допомагав дружині розшукувати потрібні історичні документи.

Проте літературне агентство, якому Анн продала права на «Анжеліку», користувалося ними як своїми власними. Видавці, які думають лише про комерційну вигоду, дозволяли собі нещадно змінювати та різати тексти без згоди автора. Агент ігнорував прохання Анн Голон погоджувати правки та ні в яку не погоджувався замінити зображення розпусної дівчини на обкладинці на більш глибокий образ героїні.

Анн та Серж Голон почали своє сходження до літературної слави. Другий їхній роман отримав назву «Шлях у Версаль», і після його публікації у США та Британії прижилася загальна назва для книг Голон – «Анжеліка». До 1962 було випущено вже шість книг, остання з яких називалася «Анжеліка та її любов». На той час в Анн та Сержа Голон було вже четверо дітей.

Європу буквально захлеснула хвиля «анжелікоманії»: лише за перші два тижні продажу в Німеччині «Анжеліка» розлетілася двомільйонним тиражем. Ось тільки Анн Голон навіть не підозрювала про це… Всупереч шаленому успіху твору, вона здобула мізерний гонорар. Виявилося, що книжки друкувалися без дотримання авторського права.

Видавці та літературні агенти, бачачи популярність книги, дійшли думки про екранізацію. Перший фільм вийшов у 1964 р. і одразу став знаменитим. Але, на превеликий жаль, репутація книги виявилася в результаті сильно підірваною. Літературні образи та кінообрази були несхожі один на одного, але деякі глядачі заздалегідь склали собі упереджену думку про роман. А все ж таки, багато хто, переглянувши фільм, зацікавилися і книгою.

У 1972 р. Анн закінчила роман «Анжеліка та демон», а Серж, який був ще й художником, готувався до своєї виставки. Раптовий інсульт не дав йому шансів - він раптово помер у липні 1972 року.

Анн залишилася з дітьми та з незакінченою книгою. Але вона зуміла подолати горе і продовжувала працювати. За наступні роки вийшли ще чотири томи. Останній, тринадцятий, - «Перемога Анжеліки», був опублікований у Франції в 1985 році.

Історія Анжеліки залишалася ще далеко не завершеною, але Анн змушена була на якийсь час зупинитися і зайнятися менш приємними справами - конфліктом з колишнім літературним агентом і боротьбою за свої авторські права з видавництвом «Hachette». Судовий процес тривав багато років, 1995 р. Анн виграла справу, але тільки формально. Видавці подали апеляцію, і розв'язання питання тривало ще довгі роки. У грудні 2004 р. Анн Голон отримала у видавництві всі авторські права на книжкову серію.

Письменниця продовжувала працювати над своїм романом, який став справою її життя, аж до смерті. Вона померла влітку цього року на 96-му році життя. Останнім часом жила у Версалі й кілька років писала останній роман всього циклу, робоча назва якого Анжеліка і французьке королівство. Але це ще не все! Анн також здійснювала грандіозну працю з ревізії та перероблювання всього циклу. Річ у тому, що видавці зробили у багатьох місцях купюри. Це відноситься, як не дивно, і до французьких публікацій. Таким чином, письменниця вставляла в книги відсутні фрагменти, вносила доповнення, виправляла помилки, які, ймовірно, були неминучими при такому обсязі та при швидкості, з якою видавалися перші томи. У 2003 році вона закінчила перероблювання першої частини першої книги (про дитинство Анжеліки).

Щодня в історії Анжеліки з'являлося кілька нових сторінок. «Це моя киснева маска», - так говорила письменниця про своє улюблене дітище і з захватом працювала над новими пригодами героїні, яка стала кумиром мільйонів читачів у всьому світі.

Підтримка численних читачів з усіх куточків світу, яку Анн знайшла в останні роки завдяки Інтернету, надавала їй нових сил. Як би не було, Анжеліка, продукт уяви Анн Голон, вже давно вийшла за межі книжкових сторінок, ставши чи не самостійним історичним персонажем.