«На варті Вітчизни»

Не всі чоловіки — захисники вітчизни. Не всі захисники вітчизни — чоловіки. Батьківщину захищають незалежно від статі, віку, досвіду і навіть громадянства. Захищати вітчизну можна не лише зі зброєю у руках. Не всі патріоти однаково корисні і не всі корисні захисники однаково патріотичні. Із цим набором тверджень у стилі формальної логіки пропонуємо нашу добірку до Дня Збройних Сил України.

Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов «Позивний «Бандерас»

Мужні чоловіки, які виконують справжній військовий обов’язок, підлі та підступні сепаратисти, калібровані вороги в образі полковника російського ГРУ, шпигунські пристрасті, кмітливі контррозвідники, м’який і беззахисний «мирняк», ностальгія за втраченим шматочком маленької батьківщини, кохання, зрада, смерті й нові життя. Все сплелось у супербойовику, заснованому на реальних подіях. Динамічний сюжет, захоплюючий — кінематографічний! — стиль оповіді, яскраві герої та оригінальні діалоги. Успіху книзі додала кінострічка, міжнародна прем’єра якої відбулась у Торонто кілька років тому. Якщо хтось хоче знати, як мають виглядати популярні бойовики про справжніх захисників вітчизни, то роман Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова — відмінний приклад.

Роман Зіненко «Війна, якої не було»

У День Збройних Сил України варто згадати не лише про славетні дні, але й про найстрашніші сторінки сучасної історії та війни, що досі триває. Колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1» Роман Зіненко написав одну з перших документальних книжок про війну на Сході України — «Іловайський щоденник». Адже свого часу Роману пощастило вижити в пеклі Іловайська. Після першої книги він розвинув тему і видав двотомник про ті страшні кілька днів. Найповніша хроніка серпня 2014 року міститься на сторінках книги «Війна, якої не було». Це не просто літературний вимисел чи художні перебільшення, це відверта й чесна, максимально точна і справжня історія. Наша історія про наших захисників. Серед тих, кому разом із Романом пощастило пройти через кривавий «зелений коридор», влаштований «братішками-росіянами», та залишитись живим, книга отримала теплий відгук. Окрім власних спогадів, у двотомнику є результати журналістських досліджень і звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. Більшість зібраних фактів раніше не була відома українському суспільству. І хоча вже оприлюднені сотні матеріалів, повну картину злочину Росії досі ніхто не має.

Костянтин Чабала «Вовче»

Захисники на війні — це в першу чергу люди, яким болить за вітчизну трішки більше, ніж решті обивателів. Книга Костянтина така сама — про звичайних людей, яким болить. Болить настільки, що вони кидають усе звичне і йдуть захищати країну своїми тілами зі зброєю у руках. Як каже сам автор, на сторінках «Вовче» ви зможете впізнати себе або когось із друзів. І ніколи не можна напевно сказати: чи цей конкретний шматок вигаданий, чи записаний із чийогось «тут і зараз». У спробах «зафіксувати якісь миттєвості» Костянтину вдалось переповісти ціле життя, перерване війною нагло й без попередження. Окрім самої повісті «Вовче», у книзі зібрані кілька коротких оповідань, об’єднаних темою війни на сході країни.

Валерій Пузік «Моноліт»

Валерій Пузік — не початківець у мистецькій сфері. Художник, сценарист, режисер і письменник у січні 2015 року став добровольцем, початківцем у царині захисту вітчизни. Збірка «Моноліт» — це його дебют у жанрі короткої прози. Форма вибрана не випадково: адже саме такий розмір і формат письма якнайвдаліше передає авторську інтенцію, прагнення показати, як виглядає світ людини, яка вижила під мінометним обстрілом.  На що схожі ці розрізнені пазли, які тільки вчора були суцільною картиною спогадів. Яких зусиль потребує завдання зібрати докупи розум й тіло. Чи варто взагалі замислюватись над пережитим і чого коштують ці два слова — «захистити батьківщину». А ще там, у селі Піски, Валерій разом із побратимами з 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу Правого Сектору зняв короткометражний документальний фільм «Перемир’я».

Роман Коваль «Донбас. Радість і біль»

Поки пам’ятаєш — маєш записати. Ще одна документальна хроніка війни Росії проти України на Донбасі, де, окрім нарисів Романа Коваля, зібрані спогади численних учасників війни: айдарівців, снайперів, майорів, добровольців, волонтерів і журналістів. Майже сотня коротких нарисів-есеїв розкривають весь біль і радість десятків різних людей, які прийшли захищати країну від російської агресії. Загиблі й живі, народжені у «сорочках» і ті, які притягують нещастя — картина захисників строката й нерівномірна. Але всі вони — наші. Всі вони просто зараз захищають наш мирний сон у тилу, хтось — ще тілом, а хтось — вже янголом з небес. «Донбас. Радість і біль» — це історія й досі незавершеної війни між Україною і Росією за період 2014-2020 років, розказана через спогади її справжніх учасників.

Геннадій Харченко «Щоденник артилериста»

Захищати країну 2014 року пішли різні люди, як кадрові офіцери та військові, так і абсолютно «диванні (не)герої». Геннадій Харченко з Запоріжжя — один з таких. Із війною його поєднувала хіба що історична література, і, як зараз вже можна здогадуватись, поклик предків. Історик, перекладач і економіст за освітою навесні 2014 року добро­вільно при­йшов до військкомату, а вже влітку став командиром гармати у тре­тій гаубичній батареї 55-ї окремої артилерійської бригади.

У книжці описані події періоду найактивнішої участі артбригади в АТО. Геннадій розповідає про людей, для яких війна — не геройство, а важка робота. Про людей, які вирішили захищати вітчизну, бо мають право і честь жити вільно на своїй, богом даній, землі. Про війну без пафосу і надриву, про навчання новим військовим навичкам, про втрати і здобутки, про війну без героїв, а лише з людьми честі.