Міжнародний день боротьби з корупцією

9 грудня кожного року у світі відзначають Міжнародний день боротьби з корупцією. Подію заснувала ООН 31 жовтня 2003 року, а дата святкування обрана на честь дня підписання Конвенції проти корупції, яке відбулося на конференції в місті Меріда у 2003 році. Конвенція набула чинності у 2005 році, коли її ратифікувало понад 30 країн. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію 18 жовтня 2006 року. Вже у 2009 році ратифікувало Конвенцію 80 країн, а підписало – 140.

Конвенція Організації Об’єднаних Націй щодо боротьби з корупцією, як і Міжнародний день боротьби з корупцією закликає країни до заходів з уникнення корупції, до встановлення кримінальної відповідальності за зловживання владою, привласнення коштів незаконним шляхом та за інші форми корупції. Треба пам’ятати, що корупційні дії заважають побудові демократичного суспільства. Кожна держава повинна піклуватися про політику протидії корупції, а також ухвалювати необхідні закони та відповідні антикорупційні органи.

Ми часто чуємо про корупцію в розмовах зі знайомими, на телебаченні й радіо, зустрічаємо в дописах у соціальних мережах.

У цій публікації висвітлюються роботи журналістів, дослідників і письменників, які аналізують причини корупції, наводять приклади міжнародних практик із її подолання та висвітлюють найгучніші приклади недоброчесної поведінки.

«Moneyland. Грошокрай: чому злодії та шахраї керують світом і як це змінити» Олівера Булло

Книга року за версіями «Economist», «Times», «Sunday Times Business» та «Daily Mail».

Журналіст-розслідувач Олівер Булло починає оповідь з опису екскурсії до Межигір’я. Автор розповідає, що всім було відомо: Янукович пов’язаний із корупцією, але ніхто навіть не уявляв, наскільки величезні його статки. У своїй книзі Олівер також згадує про керівництво Інституту раку, українських прокурорів та інші випадки корупції в Україні.

Автор аналізує появу офшорів, податкових гаваней та законодавчих регулювань, що сприяють незаконному набуттю статків.

«Moneyland» також розповідає про:

схеми, які недоброчесні бізнесмени та політики використовують для переправлення викрадених грошей;

інституції, залучені у відмиванні великих грошових потоків;

приклади громадської участі в протидії корупції.

«Корупція. Занепад соціального капіталу» Віри Валлє

Це змінене й доповнене видання першої книги авторки («Корупція. Роздуми після Майдану»), у якому вона ділиться своїми міркуваннями про те, чого бракує українцям для подолання кризи та побудови успішної держави.

Книга містить аналіз рівня корупції в Україні, стану реформ та причин відсутності помітного прогресу в боротьбі з корупцією.

На думку авторки, серед причин, які заважають ефективній протидії корупції — дефекти української демократії. Корупція розглядається як симптом застарілої хвороби несвободи (духовної, політичної та економічної).

Водночас Віра Валлє переконана, що побудова успішної України можлива завдяки об’єднанню зусиль громадянського суспільства, влади та бізнесу.

«Глобальний занепад. Як помирають інститути та економіки» Ніла Фергюсона

Ніл Ферґюсон — британський історик, письменник і журналіст, професор Гарвардського університету і старший науковий співробітник Оксфордського університету.

У книзі автор шукає відповіді на такі питання:

чому економіка західних країн перейшла в стан застою?

що є причиною деградації демократичних інститутів?

як неефективні інституції спонукають людей поводитися недоброчесно?

Автор вважає, що постійне бажання еліти нарощувати свій капітал, не зважаючи на зростаючий державний борг і небезпеку для наступних поколінь, і є причиною цих проблем.

Водночас він бачить проблему в занадто зарегульованому законодавстві й у небажанні юристів сприяти позитивним змінам у суспільстві. А основним рушієм розв’язання цієї проблеми, за словами Фергюсона, є розвиток громадянського суспільства.

«Корумповані міста. Практичний посібник із лікування та запобігання» Роберта Клітгарта, Рональда Макліна-Абароа та Г. Ліндсі Перріса

Корумповані міста — книга про те, як «вилікувати» проблему корупції. Автори виокремлюють фактори, які значно підвищують рівень корупції: посадовці мають унікальні права на надання послуг, при цьому для прийняття ними рішень не існує жорстких обмежень, а діяльність таких осіб не контролюються належно.

Так, автори пропонують свою формулу для зменшення рівня корупції — «корупція = монополії + свобода дій службовців — підзвітність».

Крім цього, «Корумповані міста» розповідають про вдалі приклади подолання корупції. Як от Гонконг та Ла-Пас, яким вдалося подолати корупцію. Як? Обмеживши дискреційні повноваження чиновників, спростивши правила надання різних держпослуг та посиливши підзвітність діяльності публічних службовців.

Книга розповідає і про невдалі кейси впровадження реформ, підкреслюючи, що боротьба з корупцією повинна мати системний підхід.

«Чому нації занепадають» Дарона Асемоглу та Джеймса Робінсона

У цій книзі автори присвятили явищу корупції чимало уваги. Головне питання, на яке вони намагаються знайти відповідь — «чому одні країни стають багатими, а інші — бідними?». Так, Асемоглу та Робінсон вважають, що причиною цьому є система владних інституцій та правил, які згубно впливають на економіку країни.

Так, у багатьох країнах, щоби досягти успіху, легше вкрасти та «обійти систему», аніж старанно вчитися, працювати та дотримуватися правил соціального контракту. У такому випадку треба міняти як систему, так і ментальність людей, для яких корупція стала вже чимось звичним.

Успішніші країни створили й постійно розвивають систему інституцій, яка надає рівний доступ до послуг та ресурсів для всього населення, забезпечує конкуренцію та ефективне використання ресурсів.

Автори наполягають, що позитивні зміни не можуть відбутися одразу, а процес трансформації може стати справжнім викликом для населення. Проте такі перетворення можливі, адже є численні приклади, коли країни використали критичні періоди свого розвитку для зміни траєкторії розвитку.

Хочеться вірити, що в Україні можна побудувати справжнє доброчесне суспільство, і завдяки таким книгам, кожен може дізнатися як це зробити.