Новинки літератури "Перепись Ахтырского слободского казачьего полка 1732 г."

Перепись Ахтырского слободского казачьего полка 1732 г. / сост. : М. Хрущов ; ред. совет : О. С. Гнездило, А. Ю. Гриппа, В. Л. Маслийчук, Л. М. Момот, А. Ф. Парамонов. – Харьков : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2010. – 645 с. – (серия «Слобожанские родоводы»)

Для найширшого кола читачів, всіх, хто цікавиться історією, пропонуємо поринути в історичну атмосферу XVIII століття.

В цей час, коли генеалогічні дослідження в Україні набули широкого поширення, видання першоджерел особливо популярний. Харківський приватний музей міської садиби спільно з Державним архівом Харківської області, а останнім часом і Центральним державним історичним архівом України м. Київ, продовжує видання першоджерел у серії «Слобожанські родоводи». Слід зазначити, що з 1719 по 1733 роки населення Слобідської України неодноразово переписувалося, але цілі та завдання цих переписів суттєво відрізнялися одне від одного. З усього цього числа мається на увазі загальний перепис населення Слобідської України, який проходив у 1732-33 роки.

Одним із перших істориків, хто згадав у своєму дослідженні перепис слобідських полків 1732 року, був Ілля Іванович Квітка. Надалі ці переписи згадували І. Срезневський та В. Пассек. Надалі цей перепис згадували Н. Гербель і П. Головінський. Однак ці історики навряд чи були знайомі з самими переписами, хіба що лише з їхніми результатами. Першим же дослідником, який ознайомився з переписами наживо, був архієпископ Харківський Філарет Гумілевський (1848-1859 рр.), власне він і є першовідкривачем цього видання. На той момент вони зберігалися у Харківській казенній палаті. У своїй праці «Історико-статистичний опис Харківської єпархії» він навів дані переписів 1732 по Сумському, Харківському та Ізюмському полках. Це стосувалося як чисельності парафій, відомостей про полкову та сотенну старшину, наявність парафіяльних шкіл, братств і богаделень.

Іншим дослідником, який розпочав активне використання у своїх працях матеріали переписів 1732 став академік Д.І. Багалій. Йому ж вдалося виявити і Перепис Охтирського полку, який до цього був не відомий. Він же видав «перелікові» відомості щодо населених пунктів чотирьох полків Харківського, Сумського, Охтирського та Ізюмського. Перепис Острогозького полку 1732 року досі невідомий. Слід зазначити, що Д.І. Багалей у виданих «перелікових» відомостях припустився чимало помилок, це як банальні перепустки дворів і неправильна кількість підданих, неточності у написанні населених пунктів, так серйозніші пов'язані з помилками адміністративним устроєм.

Надалі про переписи 1732 згадували у своїх монографіях В.М. Бондаренко, О.Г. Слюсарський, В.М. Кабузан, Є.В. Анісімов. Із сучасних істориків матеріалами переписів користувався В.Л. Маслійчук, а історик Б. Біляшівський готував до видання монографію, присвячену переписам 1732 року. На жаль, вона й досі не опублікована.

Характерно, що всі ці переписи не досягали головної мети, до того ж територія Слобідської України не підпадали під дію указу про перепис від 22 січня 1719 року, що спричинило наповнення Слобідської України російським населенням, яке видавало себе за українців. Проте вже за указом від 10 травня 1722 року було вирішено переписати українців на російських землях, а також підданих черкас на території Слобідських полків. До сьогодні до нас дійшло єдине джерело цього перепису – території Харківського полку. Російських втікачів потрібно повернути на місце їхнього минулого проживання, за винятком однодворців володіють на цій території землями.

З метою реформування козацьких полків та оновлення компанійських полків було проведено перепис 1726, 1729 років. У цей час Слобідська Україна вийшла з юрисдикції Сенату та належала до Військової Колегії. Упорядкуванням цих переписів займалися полкові канцелярії слобідських полків, проте через стислі терміни говорити про повноту даних переписів не доводиться. Також у них були відсутні козацькі верстви населення.

У цій книзі вперше публікується перепис Хрущова 1732, а саме одна з її частин – перепис Охтирського слобідського полку, що зберігається в ЦДІАУ м. Київ (Фонд 1721, Опис 1, од.хр. 224).

Перепис Охтирського полку написаний декількома, приблизно п'ятьма-шістьма, різними почерками. Зрозуміло, що один переписувач не міг швидко впоратися із подібною роботою. Крім того, цей перепис явно писався з чорнового варіанту, що випливає зі зміни почерків посередині перепису дворів: один переписувач написав ім'я та по батькові, а інший прізвище та кількість років. При цьому очевидні помилки при прочитанні імен та прізвищ із чернетки. Наприклад, часто ім'я "Макар" сплутане переписувачами з "Марко" через виносну букву "р", або прізвища сільських отаманів, що підписалися при здачі своїх частин перепису на останній сторінці, не зовсім збігаються з їх прізвищами в самому тексті.

Сам перепис Охтирського полку 1732 року є переліком населених пунктів. Під назвою населеного пункту подвірно розписано мешканців дворів із зазначенням голів дворів, їхніх братів, батьків, синів, властивостей та працівників із показанням віку. За відсутності чоловічого голови сімейства главою двору написані вдови. Після кожного двору підбивається підсумок кількості чоловічих душ, який проживав у дворі на той момент. Слід зазначити, що переписувачі який завжди ретельно вираховували кількість душ. Або помітивши помилку при підрахунку, дописували цифру за словом "душ". Після переліку дворів йде таблиця та розписка сільського отамана про те, що він нікого не приховав, а для поміщицького володіння, що ще й додаткових доходів не приховано. У тексті зустрічається, що відсутні імена синів, але кількість років показано, або опускаються слова "у нього", "всього" тощо. З певною часткою обережності треба ставитись до прізвищ, записаних у цьому переписі. Найчастіше прізвища, дані людині на ім'я батька, опускалися. Зустрічаються люди без прізвищ, а в когось наведено дві. Є приклади, коли батько і син мають різні прізвища. Всі ці факти свідчать, що прізвища у період не остаточно сформовані. Частина людей залишилася незмінними, а когось повністю змінилися.

Перепис Охтирського полку 1732 року примітний ще й тим, що наводить дати заселення поміщицьких землеволодінь. Ці дати іноді приблизні. Найраніше заселення належало до 1630-х років. Поміщицькі землі переважно були або надані, або куплені. У переписі зазначено, що поміщицькі селяни нічого своєму поміщику не платили, але мали працювати 2-3 дні на тиждень (єдиний раз у тексті зустрічається 4 дні).