"Джейн Ейр": роман, який підкорив серця мільйонів

Понад 170 років тому - 16 жовтня 1847-го - був вперше опублікований роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», який відразу ж завоював любов читачів і зібрав величезну кількість позитивних відгуків критиків. Здається, за всі ці роки у світі вже не залишилося людей, які не знають, що приховує містер Рочестер. А за кількістю кіноверсій з «Джейн Ейр» може змагатися хіба що «Гордість і упередження» Дж. Остін.

Якщо аналізувати рукопис письменниці, то можна сказати, що це не тільки повість про подолання труднощів і любові, але і частково автобіографія Шарлотти: дві її сестри через погані умови в школі-інтернаті померли в ранньому віці. Також кажуть, що прообразом Елен Бернс стала сестра Бронте Марія, яка померла від туберкульозу.

За легендою, концепція роману «Джейн Ейр» народилася в голові письменниці в один з нудних вечорів. Як відомо, глава сімейства Патрік, який працював на посаді вікарія, рано відходив до сну і замикав вхідні двері будинку на замок рівно о дев'ятій вечора. У такі часи сестри сідали за стіл і обговорювали свої твори, написані за день.

Одного разу Шарлотта зауважила: чому героїні романів не по-людськи прекрасні. «Але ж інакше читача не привернеш», - заперечили Емілі й Енн. «Ви помиляєтеся, - сказала Шарлотта. - Хочете, моя героїня буде негарної зовні, але по-людськи настільки цікавою, гідною і привабливою, що її полюблять? ». Саме такий героїнею стала її Джейн Ейр.

Сама історія, яка лягла в основу роману «Джейн Ейр», сталася насправді. Шарлотта Бронте вперше почула її в той час, коли сама вона викладала в школі Маргарет Вулер в Роу Хеді. В ту пору, як раз в самий розпал робочого семестру, недалеко від Лідса сталася вельми цікава подія, надовго переполошило округу. Службовець одного поважного власника фірми одружився з молодою дівчиною, гувернанткою свого господаря. А через рік після вінчання відкрилося, що у людини, якого гувернантка по праву вважала своїм законним чоловіком і від якого вона на той час уже народила дитину, була інша дружина. Його союз з цією сумнівною особою полягав багато років тому, і весь цей час тримався в суворій таємниці, бо незабаром після весілля лікарі визнали злощасну жінку божевільною. З тієї ж причини шлюб між нею та її чоловіком не міг бути розірваний законним шляхом.

Однак же сам нещасний чоловік був переконаний, що факт божевілля його дружини дає йому право на нове подружжя, яке, по суті, і має бути визнане законним. І ось, після довгих мук і принижень, які довелося йому зазнати від вульгарної, нечестивою «дияволки у плоті», він зустрічає юну дівчину - просту, скромну, чесну.

Нещасний страждалець полюбив її всією душею і незабаром домігся, щоб дівчина його мрії відповіла йому взаємністю. Потім інсценував весілля. Вся церемонія - церковна служба, обручки, свідоцтва і сам шлюбний акт - все було брехнею. Все - але не почуття. Ці двоє любили один одного щиро і глибоко, тим більше страхітливо-спустошливим був розпач обох, коли відкрилася моторошна правда.

Ця сумна історія свого часу вразила вразливу Шарлотту до глибини душі. Шарлотта щиро співчувала нещасній жінці. Варто зазначити, що перш ніж роман «Джейн Ейр» вийшов у світ, Шарлотта списала тисячі чорнових листів. Примітно, що драматичний роман письменниці вмить знайшов визнання у публіки що читає й літературних критиків.

Створюючи свій роман «Джейн Ейр», письменниця намагалася підкреслити, що безправне становище жінок - ганебне клеймо суспільного ладу її часу. Роман мав великий успіх і став новим словом в англійській літературі XIX століття. Він привернув і вразив читачів образом головної героїні - сміливої й чистої дівчини, яка самотньо веде тяжку боротьбу за існування і за свою людську гідність. Через 170 років, «Джейн Ейр» як і раніше підкорює серця все нових і нових читачок.