Майбутній письменник з'явився на світ восени 1950 року на хуторі неподалік від села Загорани Волинської області. Навчався на журналістському факультеті Львівського держуніверситету. Після армії працював в різних газетах Західної України, а також в музично-драматичному театрі міста Рівне, де завідував літературним відділом. Нині редагує відділ держбудівництва в незалежній газеті «Волинь». У письменницкі організації довгий час свідомо не вступав. Однак тепер є членом Асоціації українських письменників і Нацспілки письменників України, куди вступив у 2004 році, протестуючи, за власними словами автора, проти того, що тодішня влада робила з «Союзом».
Довгий час він працював у редакціях багатьох
газет, тому мав нагоду з перших вуст чути різні життєві історії. Саме завдяки
цьому у творах читачі побачать правду життя, котра буває драматичною,
трагічною, або ж щасливою. Сам автор про це пише так: «Та й світ надто щасливим
не буває за своєю природою, от яка біда. Є білі смуги й смуги чорні. Є люди
білих смуг, а є чорних, є просто смугасті».
У літературі Володимир Лис дебютував як драматург,
п’ять його п’єс було поставлено в різних театрах України, на українському
радіо. Як прозаїк заявив про себе 1985 року. Член Національної спілки
письменників України та Асоціації українських письменників.
Відомими стали такі книги автора, як «Іван і Чорна
Пантера», «Обітниця», «Соло для Соломії», «Діва Млинища», «Романа», «Графиня»
та інші. Для юних читачів Володимир Лис написав цикл есе про видатних людей:
Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Ісаака Ньютона, Шарлоту Бронте.
Роман Володимира Лиса «Століття Якова» здобув
перемогу у національному конкурсі «Коронація слова» у статусі «Найкращий роман
десятиліття». За романом також знято історичний мінісеріал.
Немає коментарів:
Дописати коментар