«Фантастичний реалізм» Федода Достоєвського

200 років від дня народження Федора Михайловича Достоєвського (1821–1881) російського письменника.

Народився у багатодітній сім'ї штаб-лікаря московської Маріїнської лікарні для бідних. Батько — дворянин, матір походила з давньомосковського купецького роду.

Коли Достоєвському було 15 років, його мати померла, і батько відіслав старших синів, Федора та Михайла, до Петербурга, в пансіон К. Ф. Костомарова. 1839 р. Достоєвського-старшого вбили кріпаки.

1844 р. виходить друком перший твір Достоєвського, «Бідні люди», і він одразу стає знаменитим. 1849 року він був арештований у зв’язку з «ділом Петрашевського». В останню мить засудженим на смерть об’явили про помилування і заміну страти на каторгу.

Наступні чотири роки Достоєвський перебував на каторзі в Омську. 1854 року за гарну поведінку він був звільнений з каторги і направлений рядовим у сьомий лінійний сибірський батальйон. Служив у фортеці в Семипалатинську і дослужився до лейтенанта. Тут у нього почався роман з Марією Дмитрівною Ісаєвою, з якою він одружився 1857 року.

1860 року Достоєвський з жінкою і сином Павлом повернувся до Петербурга, але негласний нагляд за ним не припинявся до середини 1870-х рр. В період з 1860 до 1866 рр. він працював з братом у власному журналі «Час», потім «Епоха», багато писав.

Поїздка за кордон з молодою емансипованою особою Аполлінарією Сусловою, марнотратна гра в рулетку, постійні спроби знайти гроші і тоді ж – смерть дружини, брата 1864 року… В безвихідному матеріальному становищі Достоєвський пише глави «Злочину й покарання», надсилає їх прямо в журнальний набор, і вони друкуються з номера в номер. Тоді ж під загрозою втрати прав на свої видання на 9 років на користь видавця Ф. Т. Стелловського він був зобов’язаний написати «Гравця», на що в нього не вистачало фізичних сил. Друзі порадили Достоєвському найняти молоду стенографістку, яка допомогла вирішити цю задачу.

Роман «Злочин та покарання» був закінчений і оплачений дуже добре, але щоб цих грошей не забрали кредитори, письменник поїхав за кордон зі своєю помічницею Анною Григорівною Сніткіною, яка стала його новою дружиною.

1868 р. був написаний роман «Ідіот».

Останні роки життя були дуже плідними, він створює кращі свої твори. Тоді ж дві події стали значними для Достоєвського. 1878 р. імператор Олександр II запросив до себе письменника, щоб представити його своїй сім’ї, і 1880 р., лише за рік до смерті, Достоєвський виголосив знамениту промову на відкритті пам’ятника Пушкіну в Москві.

Помер 28 січня (9 лютого) 1881 р., в Санкт-Петербурзі.